- Як ти «пережив» важкий тренувальний збір у Ялті, адже фізичні навантаження там були суворі?
- (Сміється). Ну як «пережив»… Навантаження і справді було, але не дарма ж кажуть «Важко в навчанні – легко в бою». Всі знали, що в Ялті збори будуть самими важкими, тому були готові.
- Очікується що на двох інших зборах у Туреччині буде легше?
- Так, звичайно. Микола Петрович (Павлов, головний тренер – авт.) всім оголосив, що в Ялті буде найважче. Саме в Криму був закладений фундамент для подальшої праці. Далі будемо робити більш ігрові вправи.
«Не шкодую, що обрав «Ворсклу»
- З якими почуттями ти два з половиною роки тому приїхав до Полтави?
- Мене переповнювали позитивні емоції. Я до цього часто грав у орендах, а контракт був підписаний з донецьким «Шахтарем». До орендованих гравців тренери завжди ставляться с пересторогою. Можна награвати певні комбінації, а потім футболіст за контрактом повернеться до колишнього клубу. Мені потрібна була команда, яка на мене справді б розраховувала. Мій друг Сергій Кравченко коли грав у «Ворсклі» телефонував і казав, щоб я перебирався до Полтави. Розповідав, що у «Ворсклі» все класно – гарний колектив та чудове місто. У 2007 році я знаходився на зборах із «Шахтарем». Мене викликав начальник команди, сказав, що є три варіанти: «Іллічівець» (Маріуполь), ФК «Харків» і «Ворскла». Я відповів, що їду до Полтави. Мені з першого дня сподобалось. А через півроку полтавський клуб викупив мій контракт у «гірників». С тих пір я повністю заспокоївся. Був дуже задоволений. Адже тепер у клубі на мене розраховували як на свого футболіста.
- Який був вирішальний фактор того, що ти перейшов у «Ворсклу»?
- Я часто спілкувався з Валерієм Гошкодерею по телефону (помічником Анатолія Момота, який у той час виконував обов’язки головного тренера – авт.). Він постійно мене запрошував. Було видно, що клуб зацікавлений, і це приємно. Тому я згодився без довгих обдумувань і зараз задоволений своїм вибором.
«Перехід до «Дніпра» - чутки»
- Зараз говорять про твій перехід до «Дніпра» (Дніпропетровськ), можеш прокоментувати ці слухи?
- Ти вірно назвав це слухами. До мене з «Дніпра» ніхто не звертався. Переговорів ніяких не було і бути не може. Я з «Ворсклою». Мій трансфер – вигадки журналістів. Хтось, щось, десь почув, підслухав і виникла «новина». У мене контракт із «Ворсклою» і я нікуди не хочу йти, мені тут все подобається. Я навіть і не думав про те, щоб поїхати з Полтави.
- Можеш розповісти про своїх друзів? З ким із футболістів ти товаришуєш?
- З моїм другом Сергієм Кравченком ми познайомилися у Донецьку. Гуляли разом, в одній компанії. Спочатку були лише знайомі. Потім потоваришували. Також дружу із Костянтином Ярошенком («Іллічівець» Маріуполь), він у мене на весіллі був свідком. Загалом друзів-футболістів у мене багато.
- Брат Сергія Кравченка любить швидко їздити, навіть бере участь у вуличних перегонах. Сергій також може розігнатися. А ти витискаєш педаль газу до максимуму?
- Я люблю швидкість. Але є різниця між поняттями «швидка їзда» та «лихачити». Можна проїхати з вітерцем на хорошій трасі, якщо машина дозволяє (у Дениса «Мерседес» він «дозволяє»), як наприклад, дорога «Дніпропетровськ – Харків». Там гарне покриття і вона майже завжди порожня. А якщо по місту гасати, я не підтримую такого. Не ти вдариш когось, так тебе. Дурнів на дорозі багато. Коли замислюєшся над тим, скільки аварій із летальними випадками трапляється, відразу припиняєш їхати швидко.
«Моя дружина – донька футболіста»
- Ти згадав про весілля. А можеш розповісти про свою дружину?
- Моя дружина – Аня, дочка футболіста, який зараз працює начальником команди «Шахтар-3». Раніше її батько, Володимир Юрійович Федоров, грав за Макіївську команду першої ліги. Зараз згадаю… Здається «Куйбишев». Вірно? (Останнє питання Денис адресував своїй дружині, відволікшись від телефонної розмови. «Так» - відповіла йому Аня – авт.). Ця команда виховала достатньо футболістів, які потім грали за «Шахтар». А з Анею познайомилися ми на дискотеці. Потім наші стосунки поступово міцніли. Ми жили три роки разом, і вирішили одружитися. Нещодавно, 3-го січня, відзначали річницю весілля.
«Добре на природі Полтавщини поласувати шашликами»
- Які найбільші розчарування і радість траплялися в твоїй кар’єрі?
- На рахунок невдачі нічого згадати не можу. Намагаюсь запам’ятати лише хороше. Те, як ми виграли Кубок, наприклад. Я завжди розчаровуюсь, коли програє «Ворскла». Кожного разу, коли йду у роздягальню після поразки. Особливо, якщо глядачів прийшло мало на домашню гру.
- Якщо б зараз ти міг обирати будь-який клуб, куди б пішов грати?
- У «Манчестер Юнайтед». Я постійно граю цим клубом на комп’ютері у футбол. Мені подобається атлетичний та силовий англійський сокер.
- У віртуальному футболі, яка найрозгромніша перемога була?
- Ох, оце питання. Я вже давно не грав. Але бувало різне перемагав і 7:0 і 8:0.
- А хто чемпіон «Ворскли» з комп’ютерного футболу?
- Зараз ніхто в нього вже не грає. Раніше любили із Сергієм Кравченком позмагатися (Сергій частіше грає за лондонський «Арсенал» - авт.). З перемінним успіхом проходили наші турніри. Але в Ялті нам на такі пустощі часу та сил не залишалося.
- Ти також любиш пограти у великий теніс. А як ще використовуєш вільний час?
- Надаю перевагу сімейному відпочинку. Нещодавно з дружиною був на фільмі «Аватар». Ми дуже полюбляємо ходити у кіно. У Полтаві любимо виїздити на природу, поїсти шашликів, подихати повітрям.
Біографічна довідка
Денис Кулаков, народився 1 травня 1986 року. Півзахисник, грає під восьмим номером. У «Ворсклу» перейшов у липні 2007 року. Народився у місті Ізюм, Харківської області. Одружений. Хобі: комп’ютер, теніс, кіно, відпочинок на природі.
Клубна кар’єра. В ДЮФЛ виступав за УФК «Харків», пізніше за донецький «Шахтар». У 2003 році був переведений в «Шахтар-2», у Першій лізі дебютував 18 липня 2003 року в матчі проти «Закарпаття» (2:1). 19 червня 2004 дебютував у Вищій лізі в матчі проти запорізького «Металурга» (5:0), в тому матчі Кулаков забив гол. З 2006 року по 2007 рік виступав у маріупольському «Іллічівці». У червні 2007 року був куплений полтавською «Ворсклою». За «ворсклян» дебютував 14 липня 2007 в матчі проти луганської «Зорі» (1:1). 31 травня 2009 разом із командою виграв кубок України, у фіналі «Ворскла» обіграла донецький «Шахтар» (1:0). 11 липня 2009 взяв участь у матчі за Суперкубок України, де полтавці програли київському «Динамо», по пенальті (4:2, основний час 0:0). У червні 2009 року був номінований на Золотий м’яч України-2009, в підсумку посів 23 місце.
Кар’єра в збірній. Виступав за різні юнацькі збірні України. Також виступав за молодіжну збірну України.
