Найбільша проблема хворих на діабет — це непідходящий інсулін. Однак до цього додається і те, що за рецептом видають лише один-два картриджа, посилаючись на нестачу препарату.
У Полтавській області хворі на діабет бувають змушені купувати інсулін та інші необхідні медикаменти за власні гроші. Мова іде навіть про цукрознижувальні препарати.
Такі результати показала фокус-група, зібрана «Інститутом аналітики та адвокації» 4 грудня 2015 року, щоб визначити, з якими проблемами стикаються люди, хворі на цукровий діабет.
Загалом, більшість пояснюють, що отримують препарати, хоч і далеко не у повному обсязі. Видають їх за рецептом лікаря, у визначеній аптеці мережі КП «Полтавафарм». «Дають таку кількість флаконів, скільки треба, — стверджує пацієнтка, — а якщо нема, то так і кажуть: нема». Інколи у таких випадках пишуть на рецептах «-1», якщо видають один флакон — і так далі.
В аптеках часом дають недостатню кількість ампул, хоча мають достатню кількість на складі, — вважає інший пацієнт. За їхніми словами, це продовжується близько півроку. Хворі не завжди можуть себе захистити. З розповіді одного із учасників фокус-групи, їхні права порушують іноді цілком неочікуваними способами: «У мене в аптеці забрали рецепт і сказали, що нема інсуліну, приходьте пізніше! Рецепт не повернули, — додає. — Інсулін так і не отримав, бо у них вже був закритий місяць». А тепер виникає питання: хто за тим рецептом отримав безкоштовний інсулін? Зазначають, що забезпечення ліками від цукрового діабету за останні роки погіршується. У разі відсутності в аптеці інсуліну, деякі пацієнти знають, де та в кого можуть «дістати» життєво необхідні ліки. «У нас як доларами торгують, так й інсуліном», — стверджує один з учасників фокус-групи.
Інша пацієнтка каже: «Я дзвоню до лікаря і питаю, чи є сенс іти. В основному препарати інсуліну отримую, якщо був сенс іти. Не було препаратів — то навіть не виходила». Максимальна затримка — два місяці. Перебої особливо відчутні під час виборів. Один з пацієнтів каже: «Цього року після виборів не дають — проголосували неправильно».
Більшість пацієнтів отримують інсулін на місяць або й менше, переважно імпортний, і деяких перевели на нього з вище згаданого фармасуліну або з вітчизняних препаратів. Якістю ліків скоріше задоволені, хоч, визнають, що могло би бути і краще. Видають у формі картриджів, дехто перейшов на флакони. Іноді забезпечують багаторазовими ручками.
Поліна Завадська, яка займається дослідженням стану доступу до ліків від невиліковних захворювань, пояснює, що проблема існує через недофінансування та недостатність контролю.
— На Полтавщині діє непогана система відшкодування вартості відпущених аптеками лікарських засобів за рецептами лікарів та порядку безоплатного відпуску препаратів інсуліну у разі амбулаторного лікування, — зазначає Завадська. — Проте, як бачимо, є збої через недостатність фінансування та неналежний контроль аптечної мережі. Фінансування треба збільшувати, — стверджує експерт, — адже для хворих на цукровий діабет своєчасне отримання необхідної кількості інсуліну — це не лікування, а засіб для існування. Зауважу, що самим хворим треба бути активнішими та у разі виникнення незрозумілих ситуацій з невидачею інсуліну, звертатися департаменту охорони здоров’я та до керівництва аптеки, — каже Завадська.
Фокус-група складалась із 11 чоловік різного віку, роду занять, терміну хвороби на цукровий діабет та інсулінової терапії.
