На сторінках тижневика «ЕХО» ми не раз висвітлювали тему війни на сході нашої країни. Не раз писали про те, як допомагають небайдужі люди нашим воякам на передовій. Через волонтерів, які організовують та відвозять на фронт гуманітарну допомогу, ми дізнаємося про своїх земляків, їхнє життя-буття за мирною межею та чого вони потребують.
Одні з найактивніших волонтерів у Царичанському районі Вадим Тимощенков та Федір Сідак нещодавно повернулися із чергової поїздки в АТО. Поїздку з гуманітарним багажем чоловіки здійснюють раз на місяць. Можуть везти за один раз близько 3 тонн продукції. За період новорічних свят волонтери відвезли допомогу два рази.
27 гривень від бабусі
У першу поїздку вирушили перед Новим роком. Дорога тривала три дні. Було дуже слизько і важко. У дорогу завантажили старенького «Форда». Цього разу їхали вчотирьох: Вадим Тимощенков, Федір Сідак, Саша Войтенко з Дніпропетровська та Валентин із Могилева-2, ветеран АТО з позивним «Пастор».
Завантажили бус подарунками вщерть. Везли гуму для настилу долівки в бліндажах, яку допоміг придбати районний воєнком Олександр Світенко, роздобули 4 буржуйки, частину з яких зварили батько і син Дашки з Китайгорода, а частину — приватний підприємець з Рудки Микола Тягнирядно. До буржуйок були і три казани, велика алюмінієва каструля, термос на 30 літрів, труби. Продукти, цигарки, теплі речі, маскувальні сітки, воду (більше тонни), гроші на паливо, ліки виділили колективи маленьких магазинів Царичанки, громади Царичанки, Могилева-1 і -2, Рудки, Прядівки, Дніпропетровська. Дівочий кулінарний батальйон із обласного центру приготував бійцям салат «олів’є», жіночки із «Зорі» (Могилів‑2) напекли пиріжків. Мандарини, цукерки були також від громади зорянців, де активну участь в організації збору гуманітарки взяв учасник АТО Валерій Погорілий. Поштарі «Зорі» передали український прапор. Найприємнішим подарунком для бійців були дитячі листи, листівки, аплікації, різноманітні поробки. Федір Сідак розповідає, що дитячі послання зворушують вояків до сліз, бо нагадують їм про домівку. Це їх неабияк підтримує. Усі стіни бліндажів обвішані дитячими подарунками з побажаннями: «Ми вас чекаємо», «Вертайтесь живими», «Дякуємо вам за можливість навчатись під мирним небом». Цього разу малюнки були від школярів Царичанки, Могилева, Рудки, Дніпропетровська. Федір Адамович згадує про бабусю, яка зі своєї пенсії постійно відкладає чомусь 27 гривень 50 копійок і ревно слідкує за тим, щоб Федір ці гроші узяв для бійців. А коли йому не вдається їх забрати у неї, ображається і нарікає.
Довга дорога на передову
Спочатку волонтери поїхали у Красноармійськ. Частину гостинців передали госпітальєрам (люди, які рятують поранених на передовій, — авт.). Як зазначає Вадим Тимощенков, волонтери постійно контактують, щоб допомагати гуманітаркою тим, кому вона необхідна в першу чергу. Усе контролюється і відслідковується, щоб не було як у прислів’ї: там густо, а там — пусто. Далі наші земляки поїхали в бік Новогродівки до бійців 39-ї окремої бригади, побратимів Валентина, потім до бійців ДУК. Там залишили частину допомоги. На першу добу кінцевим пунктом небезпечної подорожі були населені пункти Курахово, Піски. У Курахово у бійців 93-ї танкової бригади, де служив Сідак, переночували. Зранку другої доби хлопці вирушили в бік Іловайська до 1‑ї Чернігівської танкової бригади, де розвантажили останні гостинці: буржуйки, гуму, воду, продукти. Там знову переночували. А по дорозі зупинялися біля блокпостів, де ділилися з солдатами водою і цигарками.
— Багато часу витрачається на пошук правильної дороги, — розповідає Федір Адамович. — Блукаємо. Дорога складна, розбита, черги на блокпостах, замети, ожеледиця. Місцеві жителі не завжди допомагають. Є й такі, які спеціально направляють нас на ворожу територію. Я б сказав, що вороже настроєних людей більшість, десь 70 відсотків.
На зворотній дорозі волонтерський екіпаж забрав чотирьох вояків, щоб підвезти їх на вокзал у Дніпропетровськ. Хлопці їхали у відпустку.
За словами Вадима Тимощенкова, наступна поїздка відбулася через два тижні. У зв’язку з погодними умовами, волонтерів попрохали доставити у Піски маскувальні сітки для бойової техніки. Тож у терміновому порядку наші земляки, зібравши все необхідне, вирушили на передову. Цього разу їхали своїм легковиком. Упорались за два дні. Відвідали та передали допомогу 93‑й мотострілковій бригаді, 93-й танковій бригаді та ДУК.
Вадим Тимощенков та Федір Сідак прохають усіх небайдужих людей долучатися до збору допомоги. Кожного місяця відбуваються поїздки. А також запрошують бажаючих відвідати солдатів. Телефони волонтерів: (099)780-44-30, (097)133-77-63, (095)401-15-27. У Царичанці гуманітарну допомогу комплектують у Вадима, який проживає в районі автовокзалу, а в Китайгороді — у Федора Сідака, котрий мешкає по вулиці Зеленій,59 (район Борець).
