На Полтавщині може з’явитися унікальний музейний комплекс, для цього потрібна лише згода чиновників.
Іще 2009 року редактор журналу "Музеї України", Почесний працівник туризму України Віктор Тригуб звертався до тодішнього президента України Віктора Ющенка із пропозицією створення Березоворудського державного музею-заповідника з відповідним фінансуванням. Але далі його звернень справа не пішла. Опір чиновників здолати не вдалося.
На сьогодні в ключі певних змін та культурних зрушень у державі громада знову вирішили спробувати нагадати про себе чиновникам. Адже Березова Рудка, що на Пирятинщині небезпідставно заслуговує отримати спеціальний статус і має шанс стати такою ж перлиною, як, наприклад, Умань. В селі зберігся унікальний палацово-парковий комплекс знаменитого древнього козацько-старшинського роду панів Закревських, уже є діючий народний історико-краєзнавчий музей. (Об’єкт без перебільшення всеукраїнського та міжнародного значення. Щороку Березоворудський музей відвідують понад 5 тисяч осіб, серед них закордонні делегації, туристи із США, Франції, Німеччини, Польщі та інших країн світу. Фонди музею налічують близько п’яти тисяч експонатів, у тому числі майже дві тисячі предметів основного фонду. ) Однак цей заклад уже два роки поспіль не опалюється. )
Відвідати музей можна онлайн http://br-museum.at.ua/
Та найголовніше в Березовій Рудці ПОКИ ще стоїть ледь жива унікальна піраміда-усипальниця – одна із трьох пірамід в Європі.
Вона збудована 1899 року юристом Ігнатом Платоновичем Закревським – представником останнього покоління свого роду ( між іншим, прапрадідом колишнього віце-прем’єр –міністра Великої Британії Ніка Клегга).
Крім того природні угіддя села неймовірно багаті на червонокнижних представників флори та фауни. Нерідко в Березовій Рудці можна зустріти дослідника, який займається вивченням життя рідкісних птахів.
Однак, з плином часу ми втрачаємо можливість навіть просто вберегти те, що нам лишила історія і подарувала природа: архітектурні пам’ятки розсипаються, ліси та парки вирубують. Аби зупинити нищівні процеси та отримати шанс на розвиток село просить у держави надати їм статус музея-заповідника, що передбачає не просто певне фінансування, а й відповідальність потім перед державою, вважає місцевий житель, письменник, ініціатор справи Тарас Завітайло
Якщо в ситуацію негайно не втрутиться держава, то ми втратимо й те, що залишилось. Я вперше приїхав до цього села у 1987 році і бачив його кращі часи. Пам’ятаю, як на річці Перевод квітло латаття, в лісі від пролісків синіло в очах, ставки були повноводними та багатими на рибу, було декілька чудових пляжей. Старий маєток на території школи мав пристойний вигляд. Але зараз я чудово розумію, що підвалини руйнації закладалися саме в ті часи. Замість того, щоб чистити джерела ставків, в них просто качали воду з річки і на сьогодні з каскаду тих ставків залишилась просто одна невеличка калюжа посеред села. Латаття на річці, яка швидко замулювалась через проведені на ній осушувальні роботи, назавжди зникло з поверхні Переводу. Старай маєток коло школи поволі розсипався, бо й досі не знають кому він належить. Зараз це аварійна споруда на території школи. Але маєток той ще можна врятувати! Чи в кожному селі є два історичних панських палаци та піраміда? Навряд чи. До речі, усипальня довгий час слугувала просто за сміттєву яму і це при тому, що нижчий ярус поховань і досі в ній. На будівлі каплиці ростуть дерева. Тому я вражаю, що цей статус необхідний селу.
Аби звернутися до народних обранців березоворудчани збирають пакет необхідних документів від природоохоронної сфери, історико-краєзнавчої та сфери самоврядування. Ця ідея об’єднала навколо себе свідому громаду села та району. До справи долучилися науковці, екологи та історики.
Село, де колись закохався Шевченко ми просто не маємо права втратити. Ініціатори просять усіх, хто має щось сказати на підтримку ідеї про надання селу статуса музея-заповідника написати листа зі своїм баченням до Березоворудської сільської ради на ім’я Тараса Завітайла.
Довідка:
Березоворудська піраміда - наймолодша і найменша з трьох існуючих пірамід Європи. У основі ця історична споруда має ширину 7 метрів, а висота її - 9, 5 метрів.
Усипальниця родини Закревських, збудована 1899 року юристом Ігнатом Платоновичем Закревським – представником останнього покоління свого роду. Її автор і творець – Ігнат Закревський хотів таким чином увіковічнити пам'ять свого роду. Місце для зведення усипальниці обрав не випадкове - поруч із Свято-Троїцькою церквою, на місці родового склепу.
У наземній частині піраміди зробили молитовну кімнату з вівтарем. Стіни каплиці були розписані релігійними написами та цитатами з Біблії. У поховальному спорудженні поєднувалися класичні форми єгипетської піраміди та язичницька атрибутика з православними символами. Зокрема перед входом до піраміди стояла статуя янгола-охоронця, від якої на сьогодні лишилися тільки фрагменти поли одягу та частина ноги. Вхід прикрашав барельєф у вигляді крилатого єгипетського божества. Окремі дослідники твердять, що то було зображення богині Ісіди, привезеної Закревським із самого Єгипту. Увінчував споруду православний хрест. Каплиця була збудована з дотриманням усіх правил будівництва єгипетських пірамід. Її грані чітко вказують на сторони світу. Під час будівництва використовували цеглу місцевого виробництва, розчином для її зв’язки була кров свіжо забитих тварин та яєчний білок.
Так сталося, що автор Березоворудської піраміди першим знайшов спочинок у власноруч збудованій усипальниці, яку готував для предків. Ігнат Закревський помер 1906 року в Каїрі. До Березової Рудки його тіло перевезли доньки в цинковій труні залитій медом.
У часи перевороту 1917 року під час грабежів маєтку Закревських навіть злодії не посміли сплюндрувати цю родову панську святиню. А от червоноармійці під час продрозверстки в селі не зупинилися винятково на грабежах. Сподіваючись поживитися панськими скарбами, вони дістали з усипальні труни Ігната та Платона Закревських і розвернули їх, на чому світ стоїть. За свідченнями місцевих жителів труна Ігната Платоновича привернула їхню увагу, оскільки тіло померлого лежало в цинку, через віконце в якому було видно забальзамоване обличчя Закревського, варвари дійшли думки, що померлого залито спиртом, котрий вони збиралися добути з труни і випити! Однак, не знайшовши, ні золота, ні срібла, ні спирту, тіла із усипальниці солдати просто ВИКИНУЛИ до канави поблизу місцевого цвинтаря, де їх підібрали місцеві й таємно перепоховали. А із цинкових трун «борці за світле майбутнє комунізму» зробили відра, котрими користувалися в побуті.
1928 року радянська влада перетворила Свято-Троїцьку церкву, що стояла поруч із гробницею, на сільський клуб. А 5 грудня 1970 року старе приміщення церкви повністю згоріло. І на тому місці почали зводити новий Будинок Культури з танцювальним майданчиком. Жителі села і досі не розуміють, як розважальний заклад можна було збудувати поблизу цвинтаря та гробниці.
Тодішній директор радгоспу-технікуму вирішив знести піраміду, мотивуючи свої дії тим, що гробниця не вписується у сучасний архітектурний ансамбль закладу культури. Бульдозери до усипальниці підігнали вночі, аби не збурювати душі селян. Однак місцеві розповідають, що від гуркоту й гепання бульдозерів об стіни піраміди, здригалися усі сусідні хати, котрі стоять не ближче, ніж за 300 метрів від пам’ятки. Та попри нелюдські зусилля й бажання, звалити піраміду їм не вдалося. Коли в селі дізналися, що коїлося тої ночі, люди стали на захист своєї історичної спадщини. Не зумівши звалити пам’ятку, совєти вирішили використовувати її для власних потреб.
Спочатку в піраміді облаштували погріб, потім там зробили генераторну, а пізніше її зовсім завалили сміттям. І лише 1991 року, коли одна з нащадків роду Закревських – Тетяна Александер, вирішила відвідати батьківщину своїх предків, з піраміди винесли усе сміття, яке туди зсипали роками.
І хоча варварам не вдалося знищити цю унікальну пам’ятку історичної спадщини нашого народу, нині її руйнує час і наша бездіяльність. Кожного року гробниця Закревських заростає бур’янами. Досі піраміда не перебуває ніде на балансі. Тобто ніхто взагалі за неї не відповідає. І лише тепер, коли громада активно взялася за вирішення питання про статус села, Березоворудська сільська рада почала шукати усипальні балансоутримувача.
