Як би не прикро було визнавати цей факт, але все більше українців протягом двох останніх опустились за межу бідності. Так, усі, хто звикли рахувати свої достатки в національній валюті, констатують, що стали біднішими втричі. Та, що важливо, більшість із цих людей навіть не спробували обміняти свої гривні на більш "міцну" валюту. Такий висновок ми зробили, провівши опитування серед місцевого населення. Для об’єктивності дослідження респондентами стали люди від 20 до 70 років. Ось найцікавіші відповіді, які нам вдалося почути.
Андрій Іванович, 55 років
— Я вже два роки на пенсії. Та при цьому продовжую працювати. У середньому отримую на роботі 2,5 тисячі гривень. Пенсію не знімаю з карти. Ми з дружиною на двох майже 5 тисяч заробляємо. У принципі, нам вистачає цих грошей. Заощаджені кошти віддаю доньці. Вона з чоловіком приїздить до нас один раз на півроку. Тому непогана сума виходить. Жодного разу не спадало на думку поміняти пенсію на іншу валюту. Я довіряю більше гривням. Хоча і розумію, що наша країна, а, отже, і валюта, переживає не найкращі часи.
Тетяна, 24 роки
— Відверто кажучи, мені не вдається відкласти зароблені кошти. Про які заощадження можна говорити, коли більшість зарплати витрачаєш на плату за квартиру та комунальні послуги. А ще хочеться купити стильний одяг, піти десь відпочити після трудового тижня. Тому залишається сподіватися, що з часом почну отримувати кращу зарплатню або просунусь кар’єрною сходинкою. У фірмі, де я працюю, керівники всіх відділів у день зарплати відразу міняють її на долари або євро. Вони стверджують, що у наш час лише так можна і перестрахувати себе від економічних та фінансових потрясінь, і зібрати гроші на автомобіль, квартиру чи відпочинок.
Сергій, 38 років
— Не буду кривити душею, бо ще з 2008 року перестав вірити в українську валюту. Прекрасно пам’ятаю період, коли за один долар просили менше п’яти гривень. Я ще тоді не розгубився і почав при першій же можливості скуповувати папірці із зображенням Бенжаміна Франкліна. Обмін валют в Полтаві не припинявся у ті часи ні вдень, ні вночі. Мій товариш в останні місяці роботи попереднього президента у різних банках набрав гривневих кредитів. Поміняв майже всю суму на долари. А коли був максимальний стрибок, він з легкістю віддав усі борги. Та що там говорити, коли в закордонній валюті все стало значно дешевше, а от у гривні, на жаль, ні.
Інші опитані розповідали, що через постійний ріст цін вони не мають можливості заощаджувати. Вони розуміють, що сьогодні не варто сподіватись на стабілізацію гривні. У зв’язку з цим і приходять до висновку, що краще мати надійну банкноту, яку знає весь світ, ніж задовольнятися папірцями із українськими поетами.