15 березня увесь цивілізований світ традиційно відзначає Всесвітній день захисту прав споживачів. Свою історію він започаткував у далекому 1962 році, коли президент США Джон Кеннеді, виступаючи із зверненням до Конгресу, вперше проголосив права споживачів на безпеку, інформацію, вибір та право бути почутим. Незважаючи на те, що з того часу пройшло понад півстоліття, проблема захисту прав споживачів залишається актуальною для будь-якої держави світу.
Цьогоріч цей день проходитиме під гаслом «Виключити антибіотики з меню!». Цій темі приділили стільки уваги недаремно, адже щороку кількість антибіотиків, які потрапляють у наш організм неухильно зростає. Йдеться не лише про медичні препарати, які призначають для боротьби з тими чи іншими захворюваннями. Хоча й тут існує величезна проблема: дедалі частіше лікарі «перестраховуються» в такий спосіб, а окремі безвідповідальні пацієнти й взагалі самовільно приймають подібні ліки при найменшому нездужанні.
Та не меншу небезпеку становлять антибіотики, які щодня потрапляють до нашого столу з продуктами харчування. Найчастіше їх можна зустріти у м’ясі та м’ясопродуктах, молоці та молокопродуктах, яйцях, адже близько половини антибіотиків, які виробляють у світі, використовується саме у сільському господарстві. Застосовують ці речовини не лише для безпосереднього лікування хворих тварин, а й щоб вберегти їх від можливих захворювань, стимулювати ріст тощо. Нині антибіотики входять до складу багатьох комплексних кормових добавок, тож тому, хто займається птахівництвом чи тваринництвом зовсім необов’язково навмисно додавати їх в корм. За орієнтовними підрахунками до 2030-го року використання антибіотиків у сільському господарстві зросте до 105-ти з половиною тисяч тонн на рік.
Крім того, ці речовини можуть безпосередньо додавати у молоко, бутильовану воду, соки тощо, аби ці продукти довше не псувалися. Інформації про це не прочитаєш на споживчому маркуванні, адже згідно з діючим законодавством, у харчових продуктах антибіотиків бути не повинно.
Така категоричність заборони зрозуміла – йдеться далеко не про вітаміни. По-перше, будь-який антибіотик може провокувати цілий ряд побічних реакцій, в тому числі алергічних. При вживанні антибіотиків печінці доводиться посилено очищати кров людини, як від продуктів розпаду бактерій, які гинуть, так і від самих ліків.
По-друге, антибіотики призводять до сильного дисбактеріозу, крім хвороботворних бактерій вони вражають і корисні: лактобактерії та біфідобактерії. А саме їх наявність в організмі забезпечує нормальну роботу кишківника. При недостатній кількості корисних бактерій починає розвиватися патогенна мікрофлора, яка сповільнює засвоєння мікроелементів і вітамінів. Порушується обмін речовин, з'являється безліч проблем в роботі шлунково-кишкового тракту.
Та найстрашніше те, що коли антибіотики постійно потрапляють в наш організм, спостерігається «ефект звикання» - хвороботворні бактерії пристосовуються до них, тож кожного разу нам потрібен дедалі сильніший препарат, щоб справитися з тим чи іншим захворюванням. Тому щороку збільшується кількість летальних випадків пов’язаних з тим, що призначений антибіотик не подіяв на пацієнта. За статистикою в Європейському союзі, щорічно помирають майже 25 тисяч людей від інфекцій, несприйнятливих до антибіотиків. Найчастіше такі випадки зустрічаються в Греції, Італії, Угорщині, Болгарії та на Кіпрі. Як правило, саме ці країни перебувають на верхніх щаблях з використання антибіотиків. В Україні подібна статистика просто не ведеться.
Ситуація, що склалася, становить справжню загрозу для всього людства. Всесвітня організація охорони здоров’я попереджає, якщо не вжити термінових заходів, настане кінець епосі антибіотиків, ліки перестануть бути ефективними, а прості інфекції і незначні травми знову стануть смертельно небезпечними для життя і здоров’я людей.
До речі, наявність антибіотиків - одна з серйозних перешкод на шляху експорту нашої продукції закордон. Країни Європи висувають жорсткі вимоги для виходу на їхній ринок. Тож виробники, які прагнуть розширити свої експортні можливості, повинні проводити періодичні випробування сировини та готової продукції на вміст антибіотиків. Науково доведено, що при дотриманні відповідних технологій вигодовування худоби та птиці, антибіотиків у м’ясі, молоці та яйцях можна уникнути. Торгівельним мережам та закладам харчування, які дорожать своїм добрим ім’ям, теж не завадить час від часу перевіряти з чим вони працюють.
Науково-дослідний випробувальний центр харчової продукції державного підприємства «Полтавастандартметрологія» має технічну можливість визначати залишкові кількості антибіотиків тетрациклінової групи, пеніциліну, стрептоміцину та цинкбацитрацину мікробіологічним методом.
Крім того, в центрі мають технічну можливість визначати вміст у продуктах та продовольчій сировині хлорамфеніколу (левоміцитіну) – антибіотика широкого спектру дії, який часто застосовують у тваринництві завдяки його відмінним антибактеріальним і фармакокінетичним якостям. Однак, потрапляння його в організм людей призводить до побічних токсичних ефектів та специфічної апластичної анемії (захворювання кровотворної системи). Тому у відповідності з санітарно-епідеміологічними правилами і нормативами вміст цієї речовини в продуктах не повинен перевищувати 0,0003 мг/кг! Вміст хлорамфеніколу визначають за допомогою імуноферментного методу аналізу (ІФА), що є офіційним методом контролю продуктів тваринного походження, прийнятим у країнах Євросоюзу (Директива 93/257 ЕЕС). Для визначення цього антибіотику використовують тест-систему для імуноферментного аналізу Рідаскрін Хлорамфенікол.
Впродовж минулого року на дослідження залишкової кількості антибіотиків до центру надійшло 135 зразків. Втім, їх могло б бути в рази більше, якби кожен суб’єкт господарювання повністю взяв на себе відповідальність за безпечність продукції, яку він пропонує споживачам, а до цієї категорії можна віднести кожного з нас без винятку.
Слід відзначити, що виробництво антибіотиків не стоїть на місці, постійно з’являються нові й нові препарати, тож методи їх лабораторного визначення в харчових продуктах та продовольчій сировині не встигають «йти в ногу» з цими розробками. Тому, зазвичай, навіть найпотужніші харчові лабораторії не можуть виявити окремі найновіші види антибіотиків, навіть якщо продукція буде нашпигована ними. Тож тільки за умови, що кожен із нас усвідомить свою відповідальність за можливі наслідки від безконтрольного потрапляння антибіотиків у наше меню, ситуація може зрушити з мертвої точки.
