Дуже прикро, коли приїжджаєш до річки з наміром відпочити, а тебе зустрічають купи сміття. На жаль, такі «краєвиди» зараз можна бачити скрізь на берегах колись чистої Орелі.
Мені вдалося зібрати друзів і однодумців, щоб прибрати наше урочище Грушки у Могилеві. Завчасно розмістив оголошення на «Царичанській Офіційній Сторінці» про суботник 9 квітня. На запрошення відгукнулися небайдужі люди. Взяли участь і дорослі, і молодь та школярі. Мій батько Олександр Кібець приїхав власним вантажним автомобілем, щоб вивозити зібране сміття. Мирослав Потоцький пригнав екскаватор, щоб вантажити зібраний непотріб. Усі учасники прибирання працювали активно і злагоджено, назбирали цілу вантажівку сміття. Мирослав екскаватором упорядкував пляж: розрівняв пісок, щоб зручно було відпочивати, та викопав яму для сміття, щоб відпочиваючі не залишали його на березі. Любов Палюх виготовила табличку «Місце для сміття», яка б привертала увагу відпочиваючих та дисциплінувала їх. Дорослі випиляли сухі гілки та молодняк, щоб комфортно було відпочиваючим. Завершили колективну працю смачною кашею, яку зварила на вогнищі моя мама Наталя.
Шкода, що на моє оголошення мало відгукнулося людей. Можна було б прибрати більше, адже ще багато залишилося всякого непотребу. Хочеться подякувати за участь Мирославу Потоцькому, Олександру і Наталії Кібцям, Миколі Любчичу, Дмитру Мотичаку, Владиславу Куценку, Діані Демченко, Іллі Демченку, Альоні Прядко, Нізамі Новрузову, Андрію Коврижкіну, Ренату Кібцю.
Неприбраних місцин у Могилеві залишається ще дуже багато. Усім, хто не байдужий до свого краю, його природи, є до чого докласти руки. Приєднуйтесь, виходьте на суботники, попрацюйте у своє задоволення і на користь природі. А всім, хто відпочиватиме біля Орелі, хочеться нагадати народну мудрість: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.
