«Застав дурня богу молитися, то він і лоб поб’є»
(Народне прислів’я)
Інформація про перейменування вулиць, опублікована в тижневику «ЕХО», на багатьох звалилася, як сніг на голову. У першу чергу це стосується мешканців, які проживають по вулиці Московській. Більшість людей навіть не здогадувалися, що у міської влади вистачить фантазії довільно трактувати так званий «декомунізаційний» закон і перейменувати вулицю, назва якої ніяким боком до його вимог не причетна. Про недолугість самого закону я вже писав раніше. І писав не тільки я. Писали про це (і досить відверто) навіть представники поважної Венеціанської комісії у своєму висновку щодо закону: «Як такий, Закон не відповідає трьом вимогам: законності, легітимності та необхідності у демократичному суспільстві. Крім того, Закон є занадто широким за охопленням і вводить санкції, непропорційні законній меті». Приводжу цю цитату виключно для того, аби ті, хто спить і бачить себе у Європі, розуміли, що, здається, цивілізовані європейці делікатно піддають сумніву адекватність обраної нами влади, а значить і тих, хто її обрав. Відверто кажучи, не дуже вони раді таким новоспеченим «членам європейської родини». Та — про закон.
Як відомо, закон є закон. Його треба виконувати. Питання в іншому: хто дав право представникам місцевої влади той закон порушувати, тлумачачи його на свій розсуд? Поясню, у чому справа. Вулиця Московська названа так ще до періоду так званої комунізації, тобто, до… революції. Здогадалися якої? Бо, згідно закону, тепер не можна публічно писати її назву. Той закон нікого не зобов’язував перейменовувати вулицю Московську. Не зобов’язував, вірніше, не рекомендував, це робити навіть Інститут національної пам’яті в своїх рекомендаціях, опублікованих на офіційному сайті. Назва вулиці навіть немає ніякого відношення до Путіна, бо названа так задовго до його появи на світ.
То чим же керувалися ініціатори її перейменування і хто вони? Інформації про це мені ніде не вдалося знайти. Знайшов тільки, що вулицю таки перейменували. Ясно, що ініціатори могли бути різні. Могли вони бути, пробачте, і неадекватними, ніхто ж ні від кого довідок не вимагає. Та про що думали обрані нами депутати і керівництво ради, «перегинаючи палицю»? У них що, не вистачило мужності заперечити таким ініціаторам? І це при тому, що, як мені розповідали, на сесії ради звучали і резонні думки щодо недоцільності й незаконності перейменування. Виходить, що у нас, як і в засуджувані часи, «правлять бал» «полум’яні революціонери»?
Р.S. Міська влада не провела громадських слухань і не поцікавилася думкою мешканців, які проживають на тій чи іншій вулиці, які підлягали перейменуванню. А та ж таки Венеціанська комісія радила: «Має бути передбачено достатньо часу для консультацій із населенням, у тому числі на місцевому рівні». А це не важко було зробити депутатам на своїх округах. На жаль, у нас не на всіх вулицях живуть такі активісти як Андрейко, а встановлені в міськраді скриньки для пропозицій не могли замінити громадської думки. Тим більше, що до тих пропозицій ніхто й не прислухався. Я писав не в скриньку, а в «ЕХО» свою пропозицію назвати котрусь із вулиць іменем князів Святослава, Олега, Ігоря. Ну й що? Мою пропозицію навіть ніхто і не обговорював. Про що це говорить? А про те, що будь-яка інша пропозиція, крім прогнутися під «віяння часу» або увіковічнити свого родича чи знайомого, до уваги не бралася. А ще це говорить про наше ставлення до нашої історії. Виходить, що ми відрікаємось від наших великих предків: засновників Київської Русі. Із одного боку — ми відреклися від свого «тоталітарного» минулого, за період якого збудовано майже все матеріальне, що ми сьогодні маємо. Вірніше, уже не маємо, бо майже все, крім квартир, будинків та даної Богом землі, добровільно, на ура, повіддавали олігархам. Земля і квартири — на черзі. А з іншого боку — ми відреклися і від духовного, від величі своїх предків, засновників колись могутньої держави. Так хто ж ми тоді є і до чого нас ведуть наші мойсеї?
Здається, ми тепер дерево без коріння. Тепер, нарешті, нас можна, як колись писав ще один полум’яний революціонер, кинути, як хмиз, у полум’я світової революції. А світову революцію ще ніхто не відміняв. Очікуйте.
