У маленькому селі Лозоватка, що иться на межі з Новосанжарським районом, нещодавно відбулося гарне свято.
У Лозоватці всього три вулиці. Свято проходило на одній з них, Набережній, і було присвячене Дню Перемоги. На цьому святі побували і кореспонденти тижневика «ЕХО», які були вражені приязністю і гостинністю місцевих жителів.
Традиція збиратися усім селом до свята Перемоги 9 Травня сягає своїм корінням у давні роки. Раніше жителі села влаштовували свої зустрічі на місцевому цвинтарі, щоб пом’янути своїх рідних, односельців. Затим об’єднувалися у невеликі компанії і радісно святкували День Перемоги. Спілкуючись, варили великим загалом смачну кашу. З плином часу традиція на деякий час призупинилася. Але ж життя продовжується, селяни важко трудяться, у їхньому повсякденні вистачає проблем і негараздів. Тож зрозуміло, що проста людина потребує не тільки «хліба єдиного», а й ще чогось більшого. Наприклад, об’єднуючих заходів, які б давали змогу людям вільно поспілкуватися у колі односельців, відпочити, поговорити про радісне чи наболіле, затягти гарну пісню, потанцювати і посмакувати кашею з пупами, приготовленою спільними зусиллями. От саме таке свято і відбулося в найкращих сільських традиціях 10 травня. Ініціатором зустрічі виступила жителька Лозоватки і за сумісництвом депутат Ляшківської об’єднаної територіальної громади Альона Божко. З нагоди святкового дійства Альона Вікторівна сказала:
— Традиції села повинні зберігатися. Вони нас зближують. Багато односельців відходять в інші світи, а цінності залишаються. Село ж і підтримується самими людьми. Хто, як не ми збережемо пам’ять про свою малу батьківщину?
Як відомо, цього року травень видався урожайним на дощі. Саме в день зустрічі пройшли досить сильні і рясні дощі. Але мешканці вулиць не злякалися такої погоди. На садибі Анатолія Войченка знайшлася місцина, яка вмістила усіх присутніх зручно і з комфортом. Анатолій Федорович, один із найактивніших помічників організації заходу, народився і виріс у цьому селі, а нині проживає у Царичанці. Та завжди вболіває за все те, що відбувається у рідному селі, і всіляко підтримує будь-які хороші починання.
Того дня зібралися як поважні, шановані люди села, так і зовсім молоді. Доброзичливе спілкування, смакування різноманітними стравами, вміло приготовленими сільськими господинями, гарячою кашею з пупами, виконання задушевних та веселих пісень різних років, років війни, українських народних під супровід музиканта, баяніста із Кобеляк Миколи Руденка зробили свою гарну справу. Тепла загальна атмосфера додавала кожному присутньому піднесеного настрою, відчуття єдності та доброти. А як хвацько витанцьовували місцеві жителі під мелодії баяна! Вдячні жителі села щиро дякували баяністу. Навіть коли припустив надзвичайно рясний дощ із грозою та блискавкою, люди, стоячи і сидячи під імпровізованим дахом, продовжували захоплено співати.
Значний внесок у проведення свята внесли і гості, підприємці із Царичанки, сім’я Тетяни і Петра Остапенків. Тетяна і Петро виявилися не тільки душевними людьми, а й творчими. Гарно співаючи, вони активно долучали й інших до співу в караоке.
Усі учасники святкової зустрічі висловлювали сподівання на те, що, можливо, і в інших селах Царичанського району влаштовують такі свята. Хотілося б, щоб такі душевні свята відбувалися у громадах якомога частіше.
