9 липня 2016 року у селі Світлогірське в приміщенні шахового клубу відбувся обласний шаховий турнір.
Ініціаторами його проведення виступили Костянтин Проскура, палкий пропагандист розвитку шахів серед молоді, та Руслан Нурієв, один з найкращих шахістів Кобеляцького району.
Для участі в змаганні прибули представники з Полтави, Кобеляк, Біликів, а також місцеві шахісти. Склад учасників був теж досить сильний: один майстер спорту України, п’ять кандидатів у майстри, решта шахісти 1-го та 2-го розрядів. Усього в турнірі змагалися 14 учасників. Змагання проходили за швейцарською системою з 7 турів при контролі часу 15 хвилин кожному учаснику на всю партію. З перших турів серед лідерів були відомі в області шахісти: Дмитро Штанько, майстер спорту України, Володимир Куріленко, Богдан Чирков (усі з Полтави), Георгій Горгола (Білики), а також місцеві шахісти Руслан Нурієв та Юрій Куркула. Однак не всім їм судилося потрапити до заповідної трійки призерів.
По завершенню останнього туру виявилося, що три шахісти: кандидати в майстри спорту В. Куріленко, Б. Чирков та Г. Горгола набрали по 5 очок і в такому порядку вони й посіли місця з першого по третє. Четверте і п’яте місце теж за полтавчанами Сергієм Білохою та Дмитром Штаньком. Лише шостим фінішував Р. Нурієв, а сьомим був К. Проскура. Кобеляцькі шахісти посіли такі місця: Василь Бєліков (3,5 очки) — 8, Віктор Прядко та Валерій Козулін (3 очки) відповідно 10 та 11. Серед учасників цього турніру були і молоді місцеві шахісти: Діма Іваненко та Іван Мельничук, який, до речі, брав участь у обласних змагань серед школярів.
По завершенню змагань всіх учасників пригостили смачною юшкою, яку приготував Роман Усенко.
Кілька слів про Костянтина Проскуру
Ця людина багато зробила і робить зараз для пропаганди шахів, особливо серед молоді. Але сьогодні дуже болюче питання — це збереження шахового клубу в Світлогірському. Скільки митарств випало на долю цього чоловіка. Відремонтують одне приміщення — хтось накине оком, друге — відбувається теж саме. Тепер нависла загроза і над останнім пристанищем світлогірських шахістів. У приміщенні немає світла, але все одно хтось прагне загасити і той невеликий вогник шахового життя, який є в Кобеляцькому районі. Полтавські шахісти, які приїздили на турнір, говорили, що у Світлогірському є хоч якийсь шаховий клуб, а в Полтаві немає взагалі жодного. Бо той, що був, уже недоступний для них. Тому висловлюю надію і сподівання, що шаховий клуб у Світлогірському буде збережений.
