Напевно, не помилюся, вважаючи, що зараз для українських обивателів, або електорату, як їх називають під час виборів, або народу, як написано в законодавчому акті, що зветься Конституцією і порушується рекордну кількість разів, зараз є дві найбільш важливі в плані обговорення теми. Перша — це підвищення мінімальної зарплати майже у два рази, друга — публікація електронних декларацій українських чиновників та депутатів.
Із приводу першої топ-новини, то тут ще зарано робити якісь висновки. Єдине, що дивує, так це те, що ще у вересні цього року Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман говорив про можливе підвищення «мінімалки» до 1700 із копійками гривень. А через якихось два місяці стало можливим подвійне зростання заробітної плати. Справжнє диво економічне в Україні відбулося. Це при тому, що повідомлення про зростання економіки, рекордні інвестиції в економіку відсутні. Так що, не поспішайте радіти. Таке різке підвищення «мінімалки» неминуче відіб’ється на рівні цін. І ще невідомо, який вплив «подарунок» від Уряду справить на можливість отримання субсидії на комуналку.
А ось на тему е-декларацій уже можна поговорити і робити якісь висновки. Для початку — кілька найбільш кричущих «перлів» із декларацій наших депутатів і чиновників. Звичайно ж, за ці кілька днів українці вже встигли «обсмоктати» усі оті приватні літаки, вертольоти, церкви, шуби за двісті тисяч гривень та мільярди готівкою. Та все ж нагадати не буде зайвим.
Так от, виявилося, що українські парламентарі, ті, котрі всі, як один, готові «за народ» останню вишиванку на грудях порвати, зберігають у «панчохах» 10.000.000.000. Із них — сімдесят відсотків грошей — не у рідній гривні, а у доларах США. Це, до слова, про справжній патріотизм. А головний банкір України таким чином зберігає мільйон вісімсот тисяч доларів і «нещасні» 60 тисяч гривень. Тобто, вони свої зароблені непосильною працею гроші у вітчизняні банки, а отже — у економіку рідної держави, якій служать із останніх сил, вкладати не поспішають. Як тут знову не згадати слова неполіткоректного росіянина Салтикова-Щедріна, який говорив, що про патріотизм найголосніше кричать тоді, коли багато вкрали.
Виявилося, що один із найпослідовніших і найпопулярніших крикунів «за народ» Олег Ляшко має майже мільйон «баксів» готівкою. Це той, який із вилами і коровою. І де ж узяв такі гроші чоловік, який бізнесом не займався, витрачаючи сили і час виключно на боротьбу з олігархами та на покращення життя робітників і селян. Крім того, потрібно врахувати, що всі оті мільярди, літаки і шуби є навіть не половиною багатств, якими володіють українські «властьімущі». Усе інше вони таки приховали.
Виявилося, що полум’яний сотник Майдану Володимир Парасюк і не менш полум’яний комбат Сергій Мельничук можуть дозволити собі жартувати з офіційного документа, яким є декларація. Перший написав, що йому годинника Святий Миколай подарував, а другий задекларував трильйон гривень. І оці люди пишуть закони? Для чого? Виходить для того, щоб привселюдно і цинічно насміхатися із ними ж написаного.
Отже, українські владоможці, не ховаючись, підтвердили, що мають величезні статки незрозумілого походження. І відверто плюють на закон. Чи засуджувати їх за це? І головне — кому засуджувати?
Подумайте добре, чи маєте на це право? А перед тим згадайте, за кого ви голосували на виборах і чи брали при цьому аспірин, гречку або цукор. Невже ви не знали, що вибираєте бандитів і брехунів? Та в них же на обличчях усе написано! Навіть декларації не потрібні.
Тим, хто «не знав», нагадаю притчу. По-моєму, вона з Біблії. Жив‑був каменотес. Багато років поспіль він тяжко працював. Заробляв більш-менш нормально. І майже половину із заробленого віддавав біднішим за нього людям.
Неподалік жив дуже віруючий чоловік, майже святий відлюдник. Почув він про каменотеса. Порадів за високі моральні якості того чоловіка. І став молитися, аби Бог допоміг каменяреві. І от наш трудяга, лупаючи скалу, знайшов брилу золота. Звичайно ж, різко розбагатів. І купив за ті гроші (це було дозволено, майже, як у сучасній Україні) посаду голови тамтешньої стародавньої облдержадміністрації.
Через деякий час святий молільник вирішив провідати колишнього каменяра. Та вартові не пустили дідуся до палацу чиновника. Навіть «піджопників» надавали. А чиновник «із народу», побачивши це, звелів ще й «добавити» старцеві, щоб не приходив більше.
Так от, народ, перед тим, як засуджувати отих власників мільярдів, церков та партій, подумайте, щоб ви робили на їх місці? От мені чомусь здається, що 70 відсотків тих, хто засуджує, робили б те ж саме. Адже всі сучасні українські скоробагатьки не з Марсу, Росії чи США спустилися. Вони — «плоть від плоті» український народ. Який народ, така і влада. А «козлів» і «пі..сів» вибрали не кращі від них. І, боюся наврочити, але виберуть знову.
Майже впевнений у тому, що вся оця істерика навколо е-декларацій через місяць-два стихне і забудеться. А позаяк пам’ять в українців дуже куца, а зошитів із записами обіцянок і реальних справ своїх обранців практично ніхто не завів, то бандити і злодії у владі ще деякий час спатимуть спокійно. Щиро сподіваюся, що так буде не завжди.
Зараз просто поговорять і забудуть. Відповідальності ж за мільярди та майно, незрозуміло як нажиті, немає. А ось коли «смажений півень» дзьобне кожного… Це коли почнуть перевіряти правомірність отримання субсидій і коли податківці нарешті матимуть право перевіряти відповідність доходів і витрат. Ось тоді… Тоді українці і почнуть по-справжньому питати із своїх обранців та чиновників. Бо спитають і з них.
А цей час настане ще при нашому житті. Ну, а якщо не настане, то нагадувати забудькам про те, кого вони привели до влади, ми будемо регулярно.
Ага, про сакраментальне. І не кажіть, що вас не попереджали. І не кажіть, що це ви примусили владу бути чесною та відкритою. Якби не тиск світової політичної спільноти, то ніхто б ті декларації не запровадив.
