Днями знову надійшов тривожний дзвінок із неофіційного притулку для безпритульних тварин, що функціонує поряд з Кобеляками. Ми вже колись писали про людей, які добровільно, без будь-якої реєстрації, оформлення, допомоги від держави, взялися опікуватися покинутими напризволяще тваринами. Хотіли навіть зняти сюжет про цей притулок. Але люди, які збирають та рятують бездомних собак і кішок, попросили зайвий раз не «піарити» їх діяльність. І справа тут не у якійсь особливій скромності. Усе набагато банальніше. Просто після публікації про діяльність притулку в його власників одразу починаються додаткові проблеми. Їм підкидають нових і нових собачок та кішечок. А коли тварини вже гавкають чи нявкають під двором, то мимоволі доводиться їх приймати. І годувати та лікувати. А грошей, ліків та кормів для цього просто немає. Усе ж робиться за власні, більш ніж скромні, заробітки. Тому й просять, щоб про них зайвий раз не згадували. Адже газету з позитивною статтею про себе прочитали та й забули. А нові підопічні їсти хочуть.
Цього разу таки написав. Адже люди, які опікуються покинутими іншими людьми тваринами, попросили про допомогу. Корми, звичайні каші з перемеленої пшениці чи кукурудзи, закінчилися. Станом на понеділок їх не було зовсім. Довелося самому просити. Два мішки пшениці одразу видав підприємець Юрій Дієв, який має аграрний бізнес поряд. Ще два ввечері привіз Сергій Петренко з Шенгурів. Собаки вже не загинуть із голоду. Та цього мало, оскільки корми швидко закінчаться. Питання про допомогу притулку днями обіцяють розглянути на засіданні районної асоціації фермерів. І можна сподіватися, що аграрії допоможуть. Але це знову займе деякий проміжок часу. Тому прохання до всіх небайдужих, якщо є трішки зерна чи ще якогось придатного для собак і котів корму, допоможіть, чим зможете. Милостиню можна передати Артемом Письмаком (тел. (066)509-47-77), який знає про проблему і намагається її вирішити. Або залишити в редакції. Ми теж все відвеземо і передамо.
Передбачаю, що хтось дорікне: людям їсти нічого, а ви за тварин турбуєтесь. Що ж, можна і так сказати. Хоча з досвіду можу стверджувати, що так говорять в основному ті, хто не допомагає ні людям, ні собакам.
А якщо зовсім відверто… То непотрібно брехати, що у нас всі поряд бідують і голодують. У супермаркетах черги щодня фіксують. Крім того, людям може допомогти ще й держава. Так, вона у нас далеко недосконала. І крадуть у ній, як і раніше, і недостатньо ефективно працюють. Але, знову ж, це — це провина самих людей: вас, мене, наших близьких, родичів та сусідів. Це ми створили таку державу, вибрали у владу непрофесійних, а інколи й відверто злодійкуватих, людей. Ні? Нас обдурили. Немає з кого вибирати. І так далі, і тому подібне. Не брешіть. Хоча б самі собі. А просто гляньте у дзеркало і зрозумійте, що у бідах цієї країни багато в чому винна людина, яку бачите у відображенні. І від усвідомлення цього все потихеньку почне змінюватися на краще.
Та повернемось до тварин. Вони, на відміну від нас, людей, дійсно ні в чому не винні. Їх топлять, живцем закопують у землю, викидають на смітники. Хто це робить? А роблять нібито гомо сапієнс, яким ліньки придбати копійчані таблетки, що запобігають вагітності у котів та собак. Або позбавляються братів наших менших, тому що ті, бачте, линяють, лазять по столах, можуть нагадити в хаті. А ви не знали, що так буває, га, гомо сапієнси? Це у Європі вас би за таке, якщо б не засадили у тюрму, то оштрафували б на десятки тисяч гривень. Ба, ні, вам би просто не дозволили завести собаку чи кота. Так, там і на це дозволи потрібні. І штрафи за їх невиконання страшні передбачені. У нас поки що дозволів і штрафів немає. Закони ж приймають такі, як і ми.
Та не будемо про це, не будемо про політику. Будемо просто людьми. Допоможіть тваринам, вони точно ні в чому не винні.
А тим, хто всерйоз думає про Царство Небесне… Ніхто із нас не знає і не може знати, який наш вчинок стане вирішальним для потрапляння в рай. Не обов’язково це має бути церква, збудована за вкрадений мільярд. Можливо, й двох мішків пшениці вистачить.
