Минулої суботи кобелячани вшанували пам’ять жертв голодомору.
25 листопада на міському цвинтарі, поряд із пам’ятним знаком, відбувся мітинг-реквієм. На нього зібрались керівники району, працівники райдержадміністрації, відділу культури, райвійськкомату, учні міських шкіл та жителі міста.
Ведучі нагадали присутнім, що 1932 рік видався в Україні досить урожайним. Ніхто з селян навіть не міг подумати, що раптово зникне хліб і люди залишаться без зернини. 1933 рік — «найчорніший» час в Історії України. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю країни з найродючішими землями. У 1932-33 роках загинули мільйони ні в чому не винних жертв.
— Спогади очевидців голодного лихоліття у нашому районі записані в книзі «Трагічні сторінки моєї Вітчизни», написаної Валентином Голяником, жителем Перегонівки, — говорить ведучий. — Цей чоловік за власної ініціативи відвідав 35 сіл Кобеляцького району для того, щоб передати наступним поколінням усе жахіття голодних 1932-33 років.
Перед присутніми виступили голова РДА Таміла Шевченко і голова райради Володимир Кішінський. Свій авторський вірш «Свіча пам’яті» прочитала Віта Кузема.
Після цього усіх, хто помер в голодні роки, пом’янули хвилиною мовчання. Панахиду за невинно убієнними відправ настоятель Марківського храму отець Дмитро Луценко.
Присутні поклали снопики пшениці, квіти та лампадки до пам’ятного знаку жертвам Голодомору. Кожному з них роздали по шматку хліба як пам’ять про мільйони невинних людей, без жалю винищених більшовиками.
О 16:00 кобелячани взяли участь у всеукраїнській акції «Запали свічку».
