Кілька днів тому до редакції зателефонував солдат, який зараз перебуває в зоні проведення антитерористичної операції. Він попросив згадати добрим словом кобеляцьких волонтерів, які постійно привозять бійцям гуманітарну допомогу.
Телефонував Іван Пастухов, житель Біликів. Іван проходить службу в складі 503 батальйону морської піхоти. Зараз підрозділ морських піхотинців, у якому служить Пастухов, розташовується на маріупольському напрямку, у районі села Комінтернове.
Іван розповів, що за час служби в армії з 2016 року лише до нього кобеляцькі волонтери, на чолі з Тетяною Вільховою, приїжджали п’ять разів. За словами хлопця, він із нетерпінням чекає на кожен приїзд земляків. Пастухов говорить:
— Так, забезпечення армії зараз знаходиться на значно вищому рівні, аніж це було в 2014-15 роках. Уже давно немає потреби збирати кошти на придбання бронежилетів чи запасних частин до техніки. І годують нас пристойно. Але волонтерів ми чекаємо не з меншим нетерпінням. Тут вся справа в увазі. Хлопцям дуже приємно, що їх пам’ятають, про них турбуються. Крім того, неможливо порівняти смак домашніх страв, привезених з Кобеляк, із армійською кухнею. Усім приємно посмакувати домашніми пирогами, млинцями, товчениками або кручениками. А скільки всього необхідного нам привозять із того, чого поки що не вистачає в армії. Там якісь бензопили, там спеціальні гвіздки, побутові речі. Навіть ті ж вологі серветки мають велику цінність. Ну не передбачені вони армійським уставом, а солдатам потрібні. Знаю, дехто в Кобеляках говорить, що волонтери мають якісь корисливі мотиви, заробляють на «гуманітарних» грошах, возять із передової зброю. Розумію, що кожен думає по-своєму. Але, водночас, я особисто, на власні очі бачу й чітко розумію, що кобеляцькі волонтери, наша «мама Таня», як ми її називаємо, роблять свою благородну справу безкорисливо. А тим, хто думає по-іншому, можу запропонувати хіба що побути в окопах і бліндажах, аби потім особисто оцінити ту увагу і турботу з боку волонтерів. А втім, нехай як хочуть, так і думають. Я ж особисто, як і сотні солдатів, висловлюю щиру подяку кобеляцьким волонтерам. Оскільки до нас їздять в основному жінки, вітаю їх з наступаючим 8 Березня.
Сама Тетяна Вільхова розповіла, що за період АТО вісімдесят разів доставляла гуманітарні вантажі на передову. За цей час перевезені сотні тонн продуктів харчування, побутових приладів, обмундирування та інших речей. Крім того, величезну кількість вантажів волонтери зібрали в районі, а доставили службами перевезень.
Дізнавшись, що редакція готує статтю про привітання від солдата з АТО, Тетяна попросила:
— Ви вже як писатимете, обов’язково згадайте й інших дівчат-волонтерів. Без них я б не зробила нічого.
Окрім Тетяни Вільхової, у зону АТО постійно їздять її колеги з волонтерського руху: Тамара Бахтіярова, Світлана Овчаренко, Тетяна Мєлкозьорова, Валентина Корецька, Зоя Михальченко. А в Кобеляках допомагають збирати продукти та готувати смачні домашні страви: Наталія Гук, Ніна Рибалко, Світлана Мєлкозьорова, Тетяна Масич, Валентина Бабенко і Тетяна Салогуб.
