Таку версію припускають мешканці Царичанки, якщо правоохоронні органи не будуть виконувати свої прямі обов’язки та не реагуватимуть на скарги потерпілих.
Ні для кого не секрет, що частота вчинення крадіжок, грабежів та розбійних нападів на території Царичанського району виросла в рази. З цього приводу дії місцевої поліції зовсім неефективні. Про це свідчать багаточисленні скарги, що надходять до керівництва громади та поліції. Невдоволення громадян зростає. А тим часом свавіллю крадіїв немає меж, бо відчувають безкарність через бездіяльність місцевої поліції. Люди б’ють на сполох. Як би то не було, порозуміння між громадою та правоохоронцями не настає. Чому так складається? Питання залишається відкритим.
З цього приводу минулого тижня в приміщенні районної ради відбулося засідання комісії. Розглядалися питання дотримання законності, правопорядку. Головою комісії є депутат районної ради Олександр Дубовик. Ініціювали цю зустріч місцеві підприємці та мешканці селища. На захід були запрошені депутати, голова Царичанської об’єднаної територіальної громади Геннадій Сумський, представники поліції та прокуратури. Правоохоронні органи представляв начальник місцевої поліції Олександр Калениченко. Представники прокуратури з невідомих причин не з’явилися, хоча до них назріло багато запитань. Головувала на засіданні Світлана Горбачова, голова районної ради.
Історія така. Протягом майже 5-ти років, починаючи з 2013-го, з постійною частотою скоюються крадіжки майна та пограбування громадян. Найбільше від цього страждають підприємці. У магазинах, наприклад, у першу чергу крадуть камери відеоспостереження. Зі слів потерпілих, жодне правопорушення за всі роки не було розкрите. Винних не покарали, хоча офіційних звернень до поліції надійшло дуже багато. Люди обурені бездіяльністю працівників поліції. У деяких випадках власники помешкань чи магазинів самі ловлять злочинців або представляють докази, а згодом виявляється, як пояснюють самі поліцейські, немає достатньої доказової бази для притягнення правопорушника до відповідальності. Ситуація, що склалася, називається, зі слів присутніх,: «Дістало!».
Надіславши до голови ОТГ Геннадія Сумського, до депутата Олександра Дубовика, прокуратури та поліції письмові звернення, ініціативна група ще й в усній формі висловила своє незадоволення і поставила ультиматум місцевій поліції: у випадку подальшої бездіяльності правоохоронних органів люди будуть змушені звертатися до вищих інстанцій. Якщо місцева влада та органи самоврядування повністю підтримують громадян у цьому питанні, то місцева поліція не поспішає. Порозуміння не виникає.
Олександр Дубовик звернувся до присутнього на засіданні начальника поліції Олександра Калениченка:
— Проблема в чому? Немає порозуміння з вашими підлеглими. Навіть заяви не хочуть брати, бо, бачте, немає складу злочину. У магазині спіймали за руку бандита. І фото є, і відеокамера зафіксувала, а нам знову заявляють про якісь неіснуючі докази. Скоро справа дійде до самосуду! Я розумію, що ви працюєте і тому подібне. Тоді скажіть людям, що їм робити? Хто їх захистить? Це у кіно так — зловили бандита і він сидить. А у нас такі реалії. Від людей скільки звернень, а правоохоронні органи їх не чують. Глуха стіна. Люди готові вам допомагати, співпрацювати, але ж ви захистіть їх.
Дубовика підтримує підприємець Роман Байбуз:
— Виходить замкнуте коло. Усі знають грабіжника, де живе, хто він, а взяти не можуть. А той відкрито з усіх насміхається, глузує і пишається своєю безкарністю. Кілька крадіїв–злочинців усіх нас тероризують. Їх треба наказати за законом. Тоді в районі буде спокійно. Та й іншим буде уроком.
Відповіді і пояснення Олександра Калениченка були невпевнені та не дуже переконливі. З одного боку — недоукомплектованість кадрів, слаба матеріальна забезпеченість районних відділів, велика завантаженість дещо ускладнюють поліцейським роботу (часто працівники поліції стають заручниками ситуацій, усе це всі розуміють). З іншого ж — некомпетентність, непрофесіоналізм, байдужість, зухвалість, безвідповідальність працівників місцевої поліції просто вражають. І це факт, який визнає й сам Калениченко. Додайте сюди відсутність чіткої, твердої внутрішньої дисциплінарної політики з боку керівництва по відношенню до підлеглих. Крім того, існує ще така проблема, як відсутність порозуміння між поліцією та районним судом і прокуратурою. Справи, які працівники поліції направляють до прокуратури й суду, не завжди задовольняють обидві сторони. Є претензії, зауваження. Присутні на нараді висловили нарікання, що не вдалося конструктивно поговорити з представниками прокуратури.
У ході розмови Олександр Дубовик пропонує приймати рішення
— Давайте вирішувати все в правовому полі. Трясти повітря ми можемо. Заявляємо ще раз, що готові до співпраці.
З боку місцевої влади було запропоновано конкретну допомогу у вигляді патрулювань активістами, але за умови супроводу правоохоронних органів. До речі, громадське селищне формування «Варта Приорілля» дещо послабило свою діяльність. Це справедливо визнав Геннадій Сумський та відповідальний за патрулювання Юрій Липка. Зі свого боку, начальник поліції адекватно реагував на критику та запевнив, що порозуміння буде. Попрохав, щоб у разі скоєних правопорушень зверталися до нього особисто. Обіцяв ініціативній групі по кожній конкретній справі розібратися. Голова райради Світлана Горбачова зазначила, що з боку влади буде контроль і на черговій сесії районної ради депутати вимагатимуть звіту про позитивні зрушення в роботі поліції. Присутні наголосили, що у випадку подальшої бездіяльності правоохоронних структур, вони здійснюватимуть самосуд над злочинцями або звернуться до радикальних громадських організацій та вищих інстанцій влади.
Завершуючи матеріал, публікуємо деякі цитати із тексту листа Людмили Бельмас, підприємця, власниці магазину «Золушка», яка закликала мешканців громади через Інтернет (в оригіналі):
— Шановні мої земляки! Наша зневіра у власних силах, наш страх є зброєю для тих падлюк, які нас грабують. Нас багато, а цих покидьків десяток. Ми знаємо їх імена. Посадити декілька, то інші не полізуть. Настав час діяти нам усім. Вимагати добросовісної роботи від поліції, прокуратури, суду. Не боятися, не бути людьми другого ґатунку, відстоювати свої права всіма доступними методами. Маємо підтримку місцевої влади. Наша зброя на сьогодні — це наша єдність і тиск на правоохоронні органи. Зуміємо вирішити на місцевому рівні — добре. Не зуміємо — йдемо далі на обласний та київський рівні. Тримаймося разом! Маю надію, що наведемо лад.
Такі ситуації не поодинокі. У людей, як кажуть, накипіло. У багатьох випадках бездіяльність правоохоронних органів у нашій країні породжує збурювати протест. І тоді люди починають діяти. Кроки різні, але починати треба хоч з чогось.
