При прокладанні мереж водопроводу і каналізації або ж проведенні ремонтно-відновлювальних робіт доводиться знімати ґрунт. Тому водоканальці іноді знаходять предмети старовини, археологічні пам’ятки.
Ще у 1899 році, коли рили фундамент для водозабірної станції на Панянці, викопали половецьку стелу у вигляді кам’яної баби з пісковику. Її встановили біля приміщення станції, а потім передали до краєзнавчого музею. Відтоді при виконанні земляних робіт траплялися різні цікаві знахідки. Найбільший інтерес для співробітників «Водоканалу», звичайно, становили зруби давніх колодязів, труби з кераміки і дерева для подачі води і відведення стоків, виготовлені у давнину.
У 1983 році при заміні труб водогону у дворі будинку на площі Леніна, 9 робітники-ремонтники В.М.Касьян, С.Д.Кибкало, О.П. Кондак, В.О. Бойко знайшли у землі і передали краєзнавчому музею керамічні та скляні вироби. Експерти визначили їх як кераміку ХVI-XVII століть та скляний аптечний посуд ХІХ сторіччя. Наказом начальника обласного управління водопровідно-каналізаційного господарства від 29 вересня 1983 року ці робітники були заохочені премією. У тому ж документі всі співробітники управління були зорієнтовані на те, що в разі виявлення залишків якихось давніх споруд чи старовинних предметів вони мають повідомляти про це Полтавський краєзнавчий музей. Завдяки наказу вдалося зберегти кілька археологічних знахідок для науки.
Фрагмент з книги Олександра Єрмака «Історія обласного державного підприємства «Полтававодоканал».
Зазначимо, що половецькі кам’яні баби зустрічаються на Полтавщині порівняно рідко, більшість походить з Поорілля чи Ворсклянсько-Орільського межиріччя (таких відомо сім). Скульптури пов’язані з культом мертвих, встановлювалися на вершинах курганів чи підвищень. Зображали постаті як чоловічі (у шоломах, захисних обладунках, при зброї та поясі), так і жіночі (у вишуканих головних уборах, багато прикрашеному одязі тощо). Половецькі баби стояли на вершинах курганів біля сіл Білухівка та Федорівка Карлівського району, Шедієве Новосанжарського, Бугаївки Полтавського, а також в околицях Полтави та інших місцях. Переважна більшість половецьких статуй зберіглася у Полтавському краєзнавчому музеї. Значна частина із них привезена поміщиками з Катеринославщини та Харківщини у ХІХ столітті. Ними прикрашали парки маєтків у Диканьці, Великих Будищах, Яреськах та в інших населених пунктах місцевості, які нині є Полтавською областю.
