Чому нашим Попелюшкам не потрібні принци та що спільного між майстром Йодою та Україною?
Самі собі принцеси
У казках усього світу є конфлікт між мачухою і сиріткою, проте українські казки, що базуються на цьому сюжеті, докорінно відрізняються від інших. Згадайте: у західноєвропейських казках конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і красунею-сиріткою, про це розповідають і «Попелюшка», і «Білосніжка». Врода — головна риса героїнь, герой — багатий чоловік — мав вподобати гарне личко та струнку талію.
На Заході бути «на світі всіх милішою та гарнішою» — це питання виживання, адже жінки не мали права наслідування чи права власності, а отже, без прекрасного принца героїня, яка прагнула жити довго та щасливо, ніяк не могла обійтись.
В Україні інакше: за звичаєвим правом у нас була материзна — тобто, спадщина передавалася «по матері» і йшла тільки за жіночою лінією: ніхто з чоловіків не міг на неї претендувати. Ця традиція брала початок із прадавніх часів і тривала до козацької доби.
Що ж цінували в український жінці значно більше за вроду? Відповідь знову дадуть казки: головною чеснотою дівчини вважалася працьовитість.
Уміння обробляти землю та вести побут, створювати домашній затишок — от що було запорукою вдалого шлюбу, у тому числі й для казкових героїнь. Саме завдяки цьому українська Попелюшка — Дідова дочка — завжди вигравала у злої мачухи та її ледачої дочки.
Ілля Муромець — виходець із Київської Русі
Найдавнішим жанром героїчного епосу українського народу були билини.
На користь їхнього українського походження говорить, по-перше, час виникнення — у період становлення Київської Русі. По-друге, місця, де в билинах відбуваються події, — це Київ, Чернігів тощо. Так, у билині богатир Ілля Муромець доїжджає з дому до Києва всього лиш «від заутрені до обідні». І не дивно, адже його дім зовсім поруч — це містечко Муромськ, що на Чернігівщині (за іншими переказами — однойменний острівець неподалік від Києва).
А інший богатир, Кирило Кожум’яка, від початку мешкав у Києві.
Як же сталося, що цих супергероїв ми переважно знаємо в контексті російських казок? Річ у тім, що в українців, попри розвинену усну народну творчість, не було традиції записувати тексти казок та легенд. Історії передавалися з уст в уста — таким чином дійшли вони згодом і до північних сусідів, які охоче їх привласнили і перекроїли на власний лад.
І Кощій Безсмертний — також
В українській казці про Івана Вітра головним антигероєм є страшний змій Козьолок, подолати якого у двобої нікому не вдавалося. Зазнавши поразки, Іван Вітер вирішує діяти хитрістю: за допомогою жінки змія вивідує, де ж зберігається сила Козьолка. І виявляється, що вона — у чистому полі, де під великим каменем сховано скриню. У скрині — заєць, у зайці — качка, у качці — яйце, розбивши яке, Іван і долає змія. Знайомий сценарій? Звісно.
Проте, на користь його українського походження говорить той факт, що, за думкою дослідників, сюжет казки про Івана Вітра, яка у своєму сучасному вигляді має багато тематичних нашарувань різних епох, вперше виникла ще за часів архаїки, а отже, Козьолок — значно старший за російського Кощія Безсмертного.
Вітчизняний «майстер Йода»
Українські казки дивовижним чином переплітаються не лише з казками інших народів світу, але й з поп-культурою.
Ось, наприклад, Ох — персонаж з однойменної казки: маленький, зелений, дуже розумний, наділений чарівною силою.
Український Ох дуже схожий на майстра Йоду. До того ж — учитель, що бере собі в науку хлопця, з котрого за допомогою дуже жорстких (або ж навіть жорстоких) методів робить такого самого могутнього чарівника, як і він сам.
Невідомо, чи, вигадуючи свого майстра Йоду, Джордж Лукас знав про українського Оха, але вийшло дуже схоже.
«Поганці» не на 100 %
Що окремо вирізняє українські казки, так це відсутність стовідсотково негативних персонажів. Дослідники пояснюють цей факт прадавнім походженням більшості сюжетів казок, які виникли ще задовго до приходу християнства з його однозначним поділом на чорне і біле.
Так, наприклад, найпопулярніший злотворець Змій у казках виявляє лицарське благородство: влаштовує частування герою, що прийшов його побороти, завжди питає «будемо битися чи миритися?», передає супротивнику право першого удару тощо.
У давніх українських казках зло могло бути з одного боку грізним, а з другого — помічним. Наприклад, русалки — вони можуть залоскотати, якщо не відповісти на їхні загадки: тобто карають за відсутність розуму. Водяник може затягнути на дно того, хто купається під колесом млина, чого робити не можна. Польовик насилає вічний сон на тих, хто працює в полі ополудні, коли сонце найбільше пече. Тобто, казкові умовно злі герої слугують для регламентації поведінки.
Яскраво виражені негативні ознаки з’являються в подібних персонажів лише з плином часу. Наприклад, в українців побутував культ вовка: ще за архаїчних часів люди поклонялися йому як тотемному божеству.
Вшановуючи його, чоловіки племені вдягали на себе шкіри (длаки) і намагалися уподібнитися вовчій зграї, вили на місяць.
Із приходом християнства язичницькі боги та тотемні тварини були демонізовані, і таким чином вовкодлаки (люди у вовчих шкурах, які поклонялися божеству та не коїли чогось лихого) перетворилися на вовкулаків — однозначно негативних персонажів‑убивць.
7 героїв, які є лише в українських казках
Сюжети казок в усьому світі часто мають спільні мотиви та схожих героїв. Проте, є персонажі, котрі зустрічаються тільки в українських казках.
Це Дівка-семилітка — дитина, яка, маючи всього лише 7 років, рятує батька від розорення, одну за одною розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана.
Пан Коцький — старий кіт, якого господар вивіз у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів, та ще й узявши лисичку за дружину.
Є в нас і ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба — матір чорта, страшна відьма із залізним носом — настільки великим, що аж до підлоги дістає, а також Кобиляча Голова — вона має здатність літати і може нагородити за працьовитість величезним скарбом або ж з’їсти за лінощі.
Також автентичні українські герої: Івасик-Телесик — хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя, та Котигорошко — який розібрався зі змієм по-своєму: одним ударом величезної булави.
А ще цікавий персонаж — Видимо-Невидимо: невидимий чарівний помічник, який допомагає бідному чоловікові провчити жорстокого пана.
