Грибний сезон у Кобеляцькому районі зараз у самому розпалі. Судячи із фотографій у соцмережах, кількості грибників у лісах та продавців на трасі Решетилівка — Дніпро, «тихим полюванням» займається ледве не все населення регіону. І, як виявилось, дехто спеціально приїжджає в Кобеляки, щоб за період грибного сезону заробити трішки грошей.
У вівторок, 2 жовтня, по обіді ми вирішили проїхатися по ділянці автодороги Решетилівка — Дніпро, від межі, де закінчується містечко, і до повороту на Світлогірське. Нарахували двадцять п’ять чоловік, які продають свою специфічну продукцію. І це ще не рекорд. Самі професіонали грибного бізнесу розповідають, що в «грибні» роки на трасі торгують до п’яти десятків кобелячан та жителів навколишніх сіл. Окрім того, цією діяльністю охоче займаються і приїжджі люди.
Узагалі, грибників–професіоналів не назвеш дуже комунікабельними. Вони не надто прагнуть розповідати про себе і свій невеличкий бізнес. Таке враження, що люди чогось бояться. Хоча боятися їм зараз, по великому рахунку, нічого. Так, торгівля у місцях, спеціально для цього не відведених, є адміністративним правопорушенням. Але навряд чи зараз представники якого-небудь контролюючого органу зважаться карати людей за подібний бізнес. Адже збирати гриби і торгувати ними виходять не від хорошого життя. Для більшості людей це є шансом заробити трішки грошей, щоб мати змогу заплатити за «комуналку», купити ліків тощо. Розмови про те, що на грибах можна заробити на автомобіль, швидше за все, є черговим міфом.
Більшість грибників, із якими ми спілкувалися на трасі, прохали їх не фотографувати і не називати прізвищ. «Лєнка», «Тьотя Лєна», «Просто Сергій» — так вони представлялися. Продавці грибів розповіли, що зараз, в основному, продають маслюки, котрі щедро «вродили» після дощів, які випали в кінці вересня. Білих грибів, за їх словами, нині небагато, надто холодними стали ночі. Пік збору білих у цьому році припав на травень. Хоча дехто говорить, що в Орлику і зараз можна зібрати чимало білих грибів. П’ятилітрове відерце маслюків нині на трасі коштує 70 гривень. За таку ж кількість білих попросять від 70 до 200-от.
Осінь поточного року, за словами професіоналів, не є надто щедрою на урожай грибів. Усе через літнє бездощів’я, яке затяглося аж до кінця вересня. Тому вони мають сподівання на те, що осінь ще довго буде безморозною і тоді в лісі ще з’являться польські гриби та різного роду рядовки, найвідомішими із яких є «зеленушки». Але у покупців ці гриби вже не користуються такою популярністю, як білі.
«Лєнка» не радила купувати консервовані гриби. Вона говорить, що їх досить часто продають протягом багатьох місяців. Каже:
— Поржавілі кришки знімають, гриби перекип’ячують, додають спецій і — на трасу. А у них термін придатності лише два місяці.
Хоча про випадки отруєнь саме «кобеляцькими» консервованими чи свіжими грибами ніхто не чув.
На заробітки не в Польщу, а в Кобеляки
Увагу всіх, хто зараз проїжджає трасою, привертає цілий торгівельний стенд, встановлений неподалік урочища Рожевщини, у народі — Туник. У асортименті продукції жінки, яка там стоїть, не лише свіжі гриби, а й велика кількість сушених та консервованих. Є ще й лікарські трави та сиропи. Зупинилися і ми. Продавець виявилася на диво комунікабельною людиною. Вона охоче розповіла про себе, про свій бізнес, дозволила себе сфотографувати, назвала прізвище. Та заради паритету з іншими, назвемо лише ініціали співрозмовниці.
Валентина Миколаївна розповіла, що живе в місті Дніпрорудний Запорізької області. А в Кобеляки приїжджає виключно на грибний сезон. Причому — уже кілька років поспіль. Спочатку жила в приміщенні, яке їй надали працівники однієї із станцій технічного обслуговування автомобілів. Зараз винаймає будинок. Зазвичай Валентина Миколаївна проводить у Кобеляках три місяці. Протягом цього періоду збирає, продає, консервує і сушить гриби. Окрім того, навесні збирає молоді соснові шишки і робить із них сиропи, консервує і продає салати з овочів. До своєї справи підходить серйозно і, як зараз модно говорити, креативно. Гриби й овочі вигадливо вирізає, створюючи із них ледве не художні композиції. Такий товарний вигляд, по великому рахунку, банальної продукції, привертає увагу вибагливих покупців із великих міст. У жінки навіть є свої постійні покупці. Дехто купляє її консервацію невеликим оптом.
Валентина Миколаївна пояснює:
— Я — пенсіонер. Чоловік у мене — інвалід, він інфаркт переніс. Комусь потрібно годувати сім’ю. Зараз цим займаюся я. Маю свій невеличкий виноградник. Теж продаю свіжі та консервовані ягоди. Ні на що не скаржуся, ні від кого не залежу, нікого не боюся. Я працюю чесно. Хтось їде на заробітки в Польшу. Я вже цього по здоров’ю не потягну. Та й за чоловіком потрібно доглядати. От і знайшла собі такий додатковий заробіток.
Медики проти грибів
Між тим, представники офіційної медицини вважають, що збирати дикорослі гриби є справою дуже ризикованою. Адже дуже багато грибників‑аматорів не мають достатньої кількості знань і досвіду, щоб відрізнити їстівні гриби від отруйних. Окрім того, гриби вважаються «важкою» їжею. Тому їх не можна вживати часто. А ще — гриби є своєрідними природними «пилососами», які вбирають в себе небезпечні для здоров’я людини речовини. Саме тому отруїтися можна навіть їстівними грибами.
Говорить керівник міжрайонного лабораторного центру Валентина Семиног:
— Купляючи гриби на трасі, люди наражаються на небезпеку двічі. Мало того, що вони можуть купити і з’їсти отруйні гриби. Вони ж беруть ще й консервовану продукцію. А це — додатковий ризик. Адже навіть всім відомі їстівні гриби при відсутності належної термічної обробки можуть містити в собі токсини ботулізму. А це — смертельна небезпека.
Безумовно, найнебезпечнішими грибами, що ростуть у нашій місцевості, є мухомори та бліді поганки. Від отруєння останнім грибом люди часто помирають.
Хоча станом на 1 жовтня полтавські медики зафіксували лише чотири випадку отруєння дикорослими грибами. Отруїлися мешканці Полтави і Кременчука. Усі люди — живі. Але ж грибний сезон ще продовжується.
