На довірливих воду возять

Завжди міняв гроші у банку. Що зі мною сталося цього разу, – не знаю. Чи день такий був, чи довго вигадував, де б дорожче обміняти (на 3 копійки!), але «взули» мене капітально. Біля каси в одному з банків чоловік запропонував обміняти долари за трохи вищим курсом. Я погодився. Вийшли з банку, зайшли у безлюдний куточок, почав я рахувати гроші. А ще у банку звернув увагу, що у того чоловіка багато купюр по 1 гривні.
Зазвичай, міняйли тримають у руках крупні. Сказав йому про це, але він не відреагував на мої слова. Якби у мене було більше розуму, то я б не пішов за ним. Та десь він на той час подівся. Може, мене загіпнотизували? Гривні я перерахував уважно, передивився, чи не фальшиві, долари з рук не випускав, поки не пересвідчився, що з гривнями все гаразд. Правда, знову нагадав, що 34 гривні можна було б і крупнішими купюрами дати. Але він знову на це промовчав, а запропонував записати номер мобільного, на той випадок, якщо ще коли надумаю міняти валюту. Запитав, як мене звати, чи часто доводиться звертатися до обмінного пункту. Сказав, що його звати Міша і запропонував перев’язати гроші резиночкою. На що я й погодився. Віддав йому гривні в руки. Він їх «перев’язав» і відразу повернув. Ми тепло попрощалися, хоча я звернув увагу на якось чоловіка, що з‘явився у мене за спиною за той час, коли ми міняли гроші. Він розмовляв по телефону і викликав машину. Хоча я інтуїтивно відчув, що він не сторонній, це мені «дійшло» аж вдома, коли я вийняв з внутрішньої кишені гроші. Там не було «соток» (більше тисячі), залишилися дві «п’ятидесятки», дві «п’ятірки» та оті 34 злощасні гривні. “Сотки” пішли в руки шахраю, коли він перев‘язував гроші резинкою. І тоді я зрозумів, що я - дурень. І так мені й треба. Але хочу, щоб на цю вудку більше ніхто не попадався.

Логін:
Пароль:
запам'ятати