Днями ми дискутували в редакції на тему грошей. Один із учасників дискусії сказав сакраментальну фразу:
— Добре вам говорити, у вас гроші є. Тому й кажете, що щастя не в них.
Досить розповсюджене твердження, чи не так? Хоча й дуже суб’єктивне. Адже поняття фінансового благополуччя є досить відносним. Для когось «гроші є» — це коли «за душею» мільйон доларів і більше, а комусь видається цілком заможним життя при сумарній зарплаті в 10–12 тисяч гривень у місяць для двох працюючих. Окрім того, чимало людей похилого віку, отримуючи від держави за свою працю мінімальну або близьку до неї пенсію, примудряються ще й робити заощадження «на смерть» або для підтримки дітей чи внуків. Усе це — є, усе це — поряд із нами і серед нас.
Автор статті, роздумуючи про дискусію щодо грошей, вирішив пригадати, які події в останні два тижні подарували дійсно позитивні емоції.
Подія перша. Відзначаючи фактичне закінчення аграрного сезону, виїхали «на природу». Смажили м’ясо і рибу, трішки випили. Ще будучи тверезими, тобто перебуваючи в абсолютно адекватному стані, вирішили скупатися у Ворсклі. Вода в кінці жовтня, попри прекрасну сонячну днину і температуру повітря близько двадцяти градусів, уже майже крижана. Той, хто купався, розуміє, які відчуття і емоції викликає хвилина перебування у ній. Словами їх передати досить важко, краще відчути особисто. Але це — однозначний позитив. А якщо зробити такі купання регулярними, то за умови відсутності медичних протипоказань, можна цілий рік жити із позитивом. Купання запам’яталося, викликало хвилю відгуків на Фейсбуці серед друзів. М’ясо, риба і алкоголь? Ні, їх смак уже не пам’ятаю. Купання — безкоштовне, усе інше — ні.
Подія друга. Приїхали погостювати діти — син зі своєю дівчиною. Зустрічаючи їх, вирішили провести невеличку жартівливу виставу, пранк, як сказав восьмирічний небіж Ваня. Переодяглися із дружиною в старенький одяг, згорбилися і в темряві вокзалу почали пропонувати дітям купити у нас гриби й гарбуза. Пранк був вдалим, нас не впізнали. А розгледівши, довго сміялися. Скільки це коштувало? Та ніскілечки, сценічні костюми позичили в родичів і сусідів, сценарій придумали самі.
Подія третя. Поїхали в чорбівський ліс збирати гриби, взяли із собою тещу. Грибів назбирали, лісовим повітрям подихали, позитивні емоції і гарні спогади отримали. Вартість усього цього вклалася в ціну двох із половиною літрів солярки, «спаленої» «Фордом».
Подія четверта. Влаштували вдома змагання, хто довше простоїть у планці. Виграла дружина із результатом 3 хвилини 30 секунд. Усі інші отримали позитивні емоції та стимул до занять йогою. Вартість заходу — 0 гривень.
Потім на сімейній раді проаналізували всі ці події, які дійсно запам’яталися. І прийшли до висновку, що без смаженого м’яса могли б і обійтися. Тобто, основний позитив, гарні спогади ми отримали фактично безкоштовно. А те, що з’їли та випили? Смак уже забувся. І навіть найвишуканіші страви, навіть найкращий і найдорожчий алкоголь у шлунку перетворюється на абсолютно банальні жири, білки та вуглеводи.
От і думай після цього, чи можна щастя з’їсти чи випити? Чи можуть принести вуглеводи і жири справжній позитив, чи можна через рік пригадати смак жирів? А скільки коштує оргазм, не задумувались? А то все — гроші, гроші.
