19 грудня вшановують пам’ять Святителя Миколая – один із небагатьох святих Церкви Христової, якого шанують не лише православні, але й християни інших конфесій і навіть нехристияни. І це не дивно, адже життя святителя Миколая рясніє багатьма прикладами допомоги людям.
Будучи архієпископом у місті Мирах, він не пишався своїм становищем, а навпаки – носив простий одяг, був невибагливим у побуті і багато часу проводив у молитві. Миколая вважають покровителем мореплавців та подорожніх, а ще – заступником дітей.
Звичай обдаровувати дітей цього дня з’явився на згадку про епізод із життя святого. У місті Патри жив чоловік, який мав трьох доньок. Збанкрутівши, він вирішив, аби не померти з голоду, торгувати своїми дітьми. Дізнавшись про це, святитель Миколай вночі, таємно, тричі підкидав до будинку вузлики із золотом, позбавивши тим самим родину від гріховного падіння, а безприданниці змогли щасливо вийти заміж. Уникаючи похвали, Миколай робив це таємно, і лише за третім разом чоловік вистежив свого добродійника.
І після завершення земного життя Миколай не відмовляє у допомозі тим, хто потребує. У Києві є храм “Миколи Чудотворця Набережного”, названий так на згадку про дивовижне врятування немовляти, яке потонуло у Дніпрі. Після скорботних молитов батьків хлопчика до Миколая дитину вранці знайшли живою на хорах храму Святої Софії перед чудотворним образом святого. Цей випадок описав Іван Франко у вірші “Чудо з врятованим хлопцем”, а образ дістав назву “Миколи мокрого”.
День Миколая – один із найбажаніших днів у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до Миколая листи зі своїми побажаннями і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. Є звичай класти цього дня дітям подарунки під подушку або в чобіток, а якщо були неслухняні – разом із цукерками кладуть різочку.
