Гурт колоритних козачат з Могилівської громади (ЗОШ І-ІІ ступенів) завжди привертає увагу, де б він не виступав.
Коли танцюють симпатичні, завзяті хлопці та дівчата із Зорі, у глядачів покращується настрій і з’являються посмішки на обличчях. Усі учасники гурту «Могилівські козачата» навчаються в ЗОШ І-ІІ ступенів (Могилівська громада). Тренує їх Світлана Машура. Колектив популяризує козацьку народну хореографію мистецтво, бойові мистецтва. Сюжети танців різні — історичні, побутові, народні, жартівливі. Розповідає Світлана Машура: — Наш колектив існує близько 5 років, складається з 2 підгруп — старшої і молодшої. Старшокласники закінчують школу, а у нас уже є команда другокласників, яку ми готуємо як майбутню зміну. Колектив складається не лише з юних козачат, а і з козачок. Причому, дівчата не відстають у майстерності від хлопців. Ми завжди виступаємо в українських народних вбраннях, у всіх на головах — шапки. А коли дівчата–танцюристи знімають папахи, у глядачів це викликає подив. Ніхто і не підозрює, що танцюють серед хлопців дівчата. До речі, костюми допоміг придбати наш постійний спонсор, який завжди допомагає колективу. У силу своєї скромності, ім’я своє не афішує.
У минулому році на «Z–ефірі» «козачата» посіли ІІІ місце, а цього року піднялися на другу сходинку і отримали диплом фестивалю. Виступало 14 учасників, а всього в гурті — близько 20. «Могилівські козачата» представили композицію «Козацький герц». Це на кшталт козацьких змагань або підготовки до бою. Зі слів Світлани Степанівни, у танцях вони демонструють рухи, спортивні елементи, взяті із козацьких бойових мистецтв. Дівчата управляють мотузками, нагайками, хлопці — палицями. Усе це є в доробку танцюристів. Інвентар допомагає виготовити учитель фізичної культури. Так що успішний виступ на конкурсі — це результат спільних зусиль. На цей час гурт малих козачат, яких готують на майбутнє, навчають хореографічному елементу — повзунцю. До речі, «Могилівські козачата» два рази на рік дають концерти в Могилівському геріатричному пансіонаті. Їх там завжди чекають.
Наостанок, Світлана Машура поділилася з нами колективними планами. Педагог захоплююче розповідає: — У нас на майбутнє так багато планів. Пора нам виходити на більш широку творчу стежку, підкорювати престижні фестивалі. Крім гумористичних, побутових, спортивних сюжетів, хочемо замахнутися на історично–панорамні, епічні композиції. Історія — це дуже цікаво. Ось такі вони — «Могилівські козачата»!
