У приміщенні Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Котляревського нагородили учасників конкурсу на створення скульптури Леву Вайнгорту. Заступник директора Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та ЖКГ ПОДА Ірина Особік назвала переможця, який і працюватиме над фігурою.
Завершився перший етап конкурсу на розробку скульптури Леву Вайнгорту. Ірина Особік разом із донькою Лева Семеновича Тетяною Шульгіною вручили грамоти і грошові винагороди учасникам конкурсу.
– Цей етап закінчився. Це перший крок до того, щоб встановити пам’ятник Леву Вайнгорту в Полтаві. Він тривав довго, адже вирішувалися і юридичні, й організаційні питання. Другий етап – це вже безпосередньо проектування скульптури, співпраця з переможцем і консультації з родиною Лева Вайнгорта. Основне й вирішальне слово має бути за ними, – розповідає Ірина Особік.
Конкурс закритий, було 3 учасники: Володимир Биков, Олександр Олешко та Дмитро Коршунов. До участі їх рекомендували творчі спілки. Кожен з учасників мав своє бачення скульптури.
Наприклад, Володимир Биков, коли був на магістратурі на архітектурному факультеті, вчився у Лева Вайнгорта. Тому концепцію будував на спогадах про вчителя, який гуляє осіннім містом. Олександр Олешко зробив фігуру Лева Вайнгорта на фоні ескізу центральної круглої площі. Дмитро Коршунов максимально спростив скульптуру: показав Лева Вайнгорта через звичний робочий день із аркушами з кресленнями.
Останній і став переможцем. Над роботою працював разом з архітектором Артуром Арояном. Головним аспектом у виготовленні скульптури було поєднання її з відкритою площею, «Територією Майдану». За словами Дмитра Коршунова, на роботу витратили місяць.
– Ми обрали концепцію через документальні й репортажні фотографії Лева Вайнгорта. Тому зобразили його максимально просто, – говорить Дмитро Коршунов.
За проектом до фігури додали лавку, щоб можна було присісти, та ліхтар, який освічуватиме скульптуру ввечері.
– Нашою метою було створити фігуру наближеною до людського зросту, щоб полтавці та гості міста могли підходити до нього й фотографуватися. Ми зробили це для того, аби показати, що Лев Вайнгорт був людиною. Людиною, яка на своїй посаді зберегла обличчя Полтави, – розповідає архітектор Артур Ароян.
Ідея встановлення скульптури полтавському архітектору в місті належить директору Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та ЖКГ ПОДА Тимофію Голбану. В соціальних мережах проводили опитування полтавців щодо розміщення в обласному центрі відповідної скульптури. Також відбувалися зустрічі з онучкою Лева Вайнгорта для обговорення організаційних питань.
– Встановлення скульптури Леву Вайнгорту – це створення ще однієї туристичної локації в нашому місті. Її розмістять біля будівлі нашого Департаменту. Тут Лев Семенович працював головним архітектором області, певний час він займав і цю посаду, – розповідає Тимофій Голбан.
У нагородженні взяла участь донька полтавського архітектора Тетяна Шульгіна. Розповіла, що через напружену роботу вона разом із братом і сестрою майже не бачили батька. Щоб зустрітися з ним, вони йшли в архітектурне управління в обідню перерву.
– В основному ми не бачили батька. Ми вже лягали спати, а його ще не було. Це були роки сильної напруженої роботи. Тривала відбудова, проводилися суботники всього міста, – розповідає Тетяна Шульгіна.
Лев Вайнгорт працював головним архітектором Полтави з 1939 року і до 1970-го. Протягом цього часу він відбудовував повоєнне місто.
– Від Лева Вайнгорта залежало, в якому вигляді бачитимемо Полтаву. Той історичний центр, який цінуємо – все це маємо завдяки титанічним зусиллям Лева Вайнгорта, – стверджує архітектор, член правління ГО «Save Poltava» Оксана Бєлявська.
За словами історика та упорядника книги «Провінційний архітектор» Бориса Тристанова, постать Лева Вайнгорта першою заслуговує вшанування пам’яті.
– Я казав, і повторюю: ми живемо в Полтаві Лева Вайнгорта. Завдячуючи його таланту, організаторським здібностям, тому, що він об’єднав когорту післявоєнних архітекторів, Полтава відбудована такою, якою була до війни, – говорить Борис Тристанов.
