Відповідну електронну петицію опублікували на сайті міської ради Полтави.
Більше про це йдуться у документі №323.
“На даний момент в Полтаві існує нестача водіїв, через що неможливо не лише збільшити випуск тролейбусів, а й важко забезпечувати існуючий випуск. Більша половина нинішніх водіїв це люди пенсійного або передпенсійного віку. Особливо гостро проблема постане якщо будуть закуплені нові тролейбуси – на них просто нікому буде їздити. Нових кадрів просто ніде взяти, а для кермування потрібна спеціальна категорія прав Т, яку можна отримати лише навчаючись на спеціальних курсах. В автошколах не навчають, автобусні права не підходять”, – йдеться у документі.
За словами автора петиції, КП Полтаваелектроавтотранс, має всю матеріально-технічну базу для навчання: є спеціалісти, є навчальні класи, є підручники, є досвід навчання водіїв.
“Немає лише коштів для навчання та схвалення від міської влади. Також проведення курсів створить додаткові робочі місця для молоді. Тому просимо подумати над цим питанням та організувати найближчим часом навчання”.
У Полтаві ще у 1913 році планувалось запустити трамвай, що мав сполучити два залізничні вокзали, — муніципалітет виділив відповідні кошти на проектування. На перепоні втілення цих планів встала Перша світова війна, потому — революційні події (1917—1921) років. Вже за СРСР, у 1922—1924 роках до «трамвайної ідеї» повернулися знову — лінію не тільки спроектували, а і почали будувати, однак зрештою неообхідні кошти спрямували на іншу новобудову, а вже прокладену колію розібрали.
12 грудня 1948 року, коли в Полтаві постало питання про громадський транспорт, зародилася ідея про будівництво полтавського тролейбуса — своїм наказом за № 305 облвиконком підтвердив цей свій намір, однак ідея знайшла втілення лише за роки.
У квітні 1954 року було розроблено проект будівництва тролейбусного комплексу, згідно якого планувалося прокласти 38 км ліній, побудувати 4 тягові підстанції (ТП) і депо. Через низку причин будівництво не відбулося.
У грудні 1959 року затверджений остаточний проект будівництва тролейбусної системи, перша черга якого складалася з депо на 50 машино-місць, двох тягових підстанцій і лінії між двома залізничними вокзалами довжиною 13 км.
