«Лише там розумієш наскільки неправильно ми живемо»

Кременчук відвідав перший український космонавт Леонід Каденюк.
19 лютого Кременчуцький військовий ліцей відвідав перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Він приїхав, аби розповісти майбутнім офіцерам про те, як потрібно досягати своєї мети, про кадетську співдружність і перспективи України як космічної держави. Космонавт намагався передати слухачам наскільки красива наша планета і як безглуздо поводиться людське суспільство у своєму «тонесенькому прошарку атмосфери».
Після космічного польоту Леонід Каденюк відчуває необхідність зустрічатися і розмовляти з людьми, особливо з молоддю. Він кілька разів об’їздив Україну із Заходу на Схід і з Півночі на Південь. Ці зустрічі однаково цікаві всім – від дітей до бабусь і дідусів. Усіх інтригує перспектива зустрітися із людиною, яка побувала в космосі. Скрізь ставлять одні й ті самі питання, як діти, так і вчені. Пан Каденюк певен, що космос цікавий всім людям, а те, про що він розповідає – унікальна інформація.
– Про що саме ви розповідаєте людям?
– Я розказую про те, що людина відчуває у космосі, у стані невагомості. Якщо порівняти космос із тим буттям, з яким ми стикаємось на землі – це два різних світи. У космосі в мене відбулося переосмислення – щось змінилося у філософії сприйняття життя на Землі. Я про це і розказую. Я написав книгу «Місія – космос». Три примірники дарую вашому військовому ліцею. У книзі детально намагався описати відчуття людини в космосі. Це дуже складно, оскільки вони виникають вперше.
«Дивитися в ілюмінатор, бачити те, що бачиш і після цього не вірити в Бога – неможливо»
– Із точки зору психофізики, у людини є внутрішній світ (це те, що вона відчуває) і є світ зовнішній (те, що нас оточує, те що є джерелом відчуттів). Так ось, коли людина потрапляє в космос, вона потрапляє до зовсім іншого світу. Те, що її оточує, породжує зовсім інші відчуття. Хочу пригадати слова Джона Глена. Коли він прилетів на Землю, то сказав: «Дивитися в ілюмінатор, бачити те, що бачиш і після цього не вірити в Бога – неможливо». Він пов‘язував все із Богом. А ми як виховувались? Вірити в того Бога, в якого вірять наші бабусі з дідусями, я не вірю, але ви знаєте… У мене відбулося переосмислення в цьому сенсі. Просто наука не відповідає на питання звідки це все взялося. Після польоту в космос я наблизився до розуміння того, що все може бути створене якимось вищим розумом. Настільки гарна Земля, настільки складне життя на планеті…
Простір може бути і чотиримірним, і п‘ятимірним, і семимірним
– У космосі виникає багато питань. Наприклад, питання геометричної сутності простору. Він там сприймається по-іншому. Ми звикли до того, що простір двомірний, тримірний і цього на Землі нам достатньо. В космосі, коли дивитися у глибину Всесвіту, простір сприймається інакше. Земний стереотип, що простір обмежений, у космосі не працює. Простір може бути і чотиримірним, і п‘ятимірним, і семимірним. Коли людина навчиться будувати його у цих системах координат, тоді вона зможе зовсім по-іншому рухатися у ньому. Переходити з одного часового виміру в інший. Це, можливо, напівфантастично, але саме такі думки викликає космос.
«За один вкладений долар американці отримують 14 доларів прибутку»
– Наскільки вигідна космічна галузь для України?– Україна є космічною державою, і є всі підстави для того, що б так вважати. У нас існує повний цикл вироблення космічної техніки – починаючи від конструкторських бюро і закінчуючи виготовленням сучасних ракетоносіїв. Всього у світі таких країн 5-6 і ми серед них. Звісно, це завдяки тому, що Україна була у складі Радянського Союзу і третина ракетно-космічного потенціалу залишилася у нас. Слава Богу, що знайшлися люди, які не тільки зберегли це все, але й продовжують розвиток галузі.
Щоправда, космічна галузь в Україні існує майже без участі держави. Якщо у США бюджет Національного космічного агентства складав у 2009 році $16 млрд, то в Україні виділили десь близько 300 млн гривень. І то, лише 70-80% отримали. За один вкладений долар американці отримують 14 доларів прибутку. Ми ж минулого року заробили 1,5 млрд гривень. Рентабельність непогана. Щоправда, для заробляння грошей, наша космічна галузь будує трактори, комбайни, вітряні механізми для генерації електроенергії.
«Можливо, колись людина прилетіла з космосу»
– Весь мій політ, від першої до останньої хвилини, був суцільним експериментом. Експериментом над самим собою як над біологічною істотою. Мені було цікаво, що відбувається всередині організму людини, коли він потрапляє у стан невагомості. Коли ми із вами на Землі просто сидимо і спілкуємося, то в організмі відбувається близько 300 біологічних процесів. На них впливає гравітаційне поле Землі, обертання планети навколо своєї осі. Коли ж організм потрапляє у стан невагомості, гравітації немає, немає звичних факторів впливу. В організмі всі процеси порушуються і відбувається невідомо що. Я все це відчував. Описати важко.
Зміни я починав відчувати десь на 15-й хвилин перебування на орбіті. Найперше я відчув, що піднялася температура обличчя. Від лоба йшов жар. Але це пояснюється. На Землі гравітація допомагає відтоку крові від голови, а у стані невагомості кров рівномірно розподілилася по організму. А, відносно земних умов, це все одно, що стати вверх ногами. Приблизно те саме буде. Але через дві години відчуття повністю зникло. За півтори-дві доби мені здалося, що я вже був у стані невагомості. Почав аналізувати свої відчуття.
Найперша думка: перед народженням дитина знаходиться в утробі матері в умовах гідроневагомості. А можливо, через те, що я багато літав на літаках-винищувачах. Щоправда, невагомість там створюється не більше 2-3 секунд. Це я відкинув. Було й напівфантастичне припущення: можливо, колись людина прилетіла з космосу і в кожного з нас на генному рівні записана ця інформація.
«Невже у такому тонесенькому прошарку існує життя?»
– Були й неприємні враження від космічної краси… Я подивився на Землю в ілюмінатор. Коли побачив горизонт Землі, коли побачив на фоні космосу тонесенький прошарок атмосфери… мене аж жахнуло. Невже у такому тонесенькому прошарку існує життя?.. Як ми неправильно відносимося до життя на Землі… Берегти його треба. У мене виникли думки про те, наскільки неправильно людське суспільство живе на планеті, наскільки неправильні закони, за якими ми живемо. Коли мене просять описати Землю, я кажу, що немає людських слів для цього – настільки вона гарна. Особливо там розумієш, наскільки неправильне людське суспільство, безглуздість вироблення ядерного, хімічного, біологічного озброєння…Всього цього не повинно бути.
Каденюк Леонід Костянтинович.
Народився 28 січня 1951 в селі Клішківці, Хотинського району, Чернівецька область в сім’ї сільських вчителів. Генерал-майор Збройних Сил України, перший космонавт незалежної України, Герой України, народний депутат України 4-го скликання.
Закінчив авіаційний інститут і вище льотне училище. Центр підготовки льотчиків-випробувачів та центр підготовки льотчиків-космонавтів. Літав більш ніж на 50 типах та модифікаціях літаків різного призначення, в основному – винищувачів, а також на американському винищувачі Т-38. На теренах СРСР таких фахівців всього близько 20.
У період з 19 листопада по 5 грудня 1997 року виконав космічний політ на американському космічному кораблі «Коламбія». Під час польоту виконував біологічні експерименти.

Логін:
Пароль:
запам'ятати