93-річний Петро Дзюба щороку приїздить до Шумейкового урочища. Каже, років два тому був тут разом зі своїми фронтовими побратимами. Нині їх вже немає в живих. У своєму селі Піски Петро Дмитрович уже один ветеран із тих, який воював у Другій світовій війні. Згадує, як 18-річним юнаком у вересні 1943 року пішов на війну. Був на Ленінградському фронті й виконував обов’язки зв’язківця. Пройшов усю війну. І досі пам’ятає день перемоги.
«О 2 ночі нас підняли по тривозі. Було це 2 травня 1945 року. Командир оголосив: війна скінчилася. З нами служило багато жінок. Тож були і сльози, і сміх», – розповів Петро Дзюба.
Ніна Стендик проживає в селі Ісківці Лохвицького району. Жінка принесла до меморіалу букет квітів. Про події, які відбулися в Шумейковому урочищі, їй розповідала мама.
«Три дні тут тривав бій. Чути було вибухи, а над прилеглими селами стояло зарево. Наші військові виходили з оточення. Хто був сильніший, виносив поранених. Говорили, що вони йшли до Сенчі. І кажуть, але я не знаю чи справді так було, у районі Сенчі стояв німецький кулеметник і розстрілював наших хлопців. Але місцевим вдалося й декого врятувати», – розповіла Ніна Стендик.
Начальник відділу культури і туризму Лохвицької райдержадміністрації Сергій Марченко говорить, що нині в районі залишилося мало ветеранів. Їх щороку запрошують на обласне свято «Обереги пам’яті», яке проводять на території Меморіального комплексу воїнам Південно-Західного фронту в урочищі Шумейкове на Лохвиччині десятий рік поспіль.
«Зазвичай тут буває близько тисячі людей. Сьогодні прийшло близько 300 жителів району, ветерани, школярі, військові. Концертну програму готували майже місяць. Задіяли близько 30 артистів та працівників культури району. В репертуарі – пісні воєнного часу та вірші. Зазвичай у цей пам’ятний день іде дощ. Ніби сама природа сумує за полеглими бійцями. А нині світить сонце», – розповів Сергій Марченко.
Після концерту, присвяченого Дню пам’яті та примирення та 74-й річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, керівництво області, ветерани, школярі та військові поклали квіти до монумента «Вічного вогню» та місця першого захоронення командувача військом Південно-Західного фронту генерал-полковника Михайла Кирпоноса. Полеглих у Другій світовій війні бійців вшанували хвилиною мовчання.
«Для мене це святе місце. Те, що тут відбулося – це загальна трагедія. Не можна більше такого допустити, й кожен має про це пам’ятати все життя. Мої діди воювали. Один пройшов радянсько-фінську війну, інший –радянсько-японську. Вони жахливі речі розповідали. Лише з роками я почав усвідомлювати всю трагедію того, що тоді відбувалося. Я чоловік, а коли йшов концерт, сльози наверталися на очі», – сказав заступник голови облдержадміністрації Олег Пругло.
«Тут полягло багато наших бійців під час Другої світової війни. Щороку ми вшановуємо тих, хто віддав своє життя, щоб ми жили мирно. Особливо молодь повинна пам’ятати своїх предків. Не варто нині поширювати розбрат. Потрібно об’єднуватися. З того, що відбулося в цьому урочищі, всім потрібно винести певний урок», – сказав заступник голови облдержадміністрації Микола Білокінь.
За традицією всіх пригощали польовою кашею.
Нагадаємо, 20 вересня 1941 року в Шумейковому урочищі колону штабу Південно-Західного фронту та Військової Ради оточили німці. Намагаючись вийти з ворожого кільця, в низовині загинули близько 800 солдат. Разом із ними загинули начальник штабу В. Тупіков та член Військової Ради фронту М. Бурмістенко. В урочищі, біля джерельця, смертельно поранили командувача Південно-Західним фронтом Героя Радянського Союзу генерал-полковника Михайла Кирпоноса. У 1976 році в Шумейковому відкрили Меморіальний комплекс воїнам Південно-Західного фронту.
