Ляльки-мотанки, етнографічні ляльки, глиняні свистунці й дерев’яні коники, іграшки, сплетені з лози і зваляні з вовни на виставці «Українська народна іграшка — традиції та сучасність» представили народні майстри з різних куточків Полтавщини — обласного центру, Решетилівки, Карлівки, Котельви, Миргорода, Великих Сорочинців, Кременчука. Об’єднало все це розмаїття матеріалів, стилів і форм те, що витоки всіх цих іграшок — у глибині віків.
Ось, наприклад, лялька-мотанка. Нині ця іграшка-оберіг стає дедалі популярнішим сувеніром і видом рукоділля. А колись їй приписували навіть деякі магічні функції. Наприклад, здатність лікувати дітей.
Поруч — дерев’яна іграшка. Хто в дитинстві не мріяв про коника на паличці, або й сам його не майстрував? А оцей дерев’яний півник кременчуцького майстра Миколи Зацеркляного ще років тридцять тому вражав глядачів на великих виставках.
У скляних вітринах — глиняні іграшки. Найпопулярніші, звісно, свистунці. В експозиції —роботи класиків опішнянського гончарства Олександри Селюченко, Гаврила Пошивайла, Миколи Пошивайла.
Загальну увагу гостей музею привернули валяні іграшки у техніці фільц. Корені техніки валяння теж губляться десь у глибині віків. Зараз отак відразу ми можемо згадати лише про вовняні валянки. Однак, валяти можна і одяг, і різні сувеніри, і симпатичні іграшки.
Директор музею Катерина Фесик розповіла, що до цієї виставки колектив готувався два роки. Адже довелося вивчати види іграшок, їхню географію, обрядовість, пов’язану з ними, знаходити майстрів, які надали б свої роботи. Колись у музеї була власна колекція українських іграшок ще дореволюційних часів. На жаль, вона загинула під час пожежі у 1943 році. Отже, нинішня виставка — це також і перший крок до створення нової музейної колекції.
Утім, народна іграшка живе і за стінами музейних закладів. Схоже, люди вже стомилися від пластикових фабричних монстрів. Усе частіше матері звертаються до традицій своїх бабусь, майструючи іграшки для дітей, а то й разом з ними. Як зазначила Катерина Фесик, такі іграшки психологічно пов’язують дитину з рідним краєм, з Україною.
