Спочатку збирався направити цю статтю для друку в газету Кобеляцької міської ради «Наше місто». Але подумав, що навряд чи її там надрукують. І тому звернувся до «ЕХО».
Під час зустічей міського голови Олександра Копельця з активом ветеранської організації я особисто неодноразово порушував тему необхідності вирішення деяких нагальних міських проблем. Зокрема, говорив і про покращення процесу розчищення міських вулиць у зимовий період, і про необхідність удосконалення тротуарних доріжок поблизу Ощадбанку. Але мої виступи не надто сприймали. Можливо, не сприймуть позитивно і цей. Але я маю думку і маю право її висловити.
Отже, перейдемо до розгляду майже риторичного питання, винесеного в заголовок цієї статті.
Проблема звалища в Кобеляках існує дуже давно. Офіційних полігонів для утилізації твердих побутових відходів у місті не було ніколи. Той об’єкт, який називали звалищем, а розміщувався він на лівому березі річки Ворскла, у районі так званого «собачника», був по своїй суті стихійним звалищем.
Про існування проблеми знали всі очільники міста, задовго до приходу до влади Копельця. Але ігнорували її, доки була можливість вивозити відходи в Ганжівку. Тому зважуся нагадати про те, як і коли воно виникло.
Воно з’явилося на місці виробленого кар’єру, із якого видобували глину. Я тоді працював на цегельному заводі. Для того, щоб відкрити нове родовище глини, необхідно було провести величезний комплекс робіт на старому. Це — не просто переоформити папери і переназвати об’єкт, як зараз практикують. Необхідно було засипати котлован, повернути назад вийнятий чорнозем, провести рекультивацію, посадити дерева. Усе це — гроші, час і зусилля. Спробували пошукати інший, дешевший вихід із ситуації. І я запропонував тодішньому міському голові Ігорю Мірчуку використати колишній кар’єр під звалище. Отак воно і з’явилося.
Тут перетбачаю гнівну реакцію декого із земляків, особливо тих, хто живе у ганжівці. Мовляв, от хто винен у проблемах, що в нас були. Насправді ж ситуація дещо інша. Аби ж робилося воно за законом і по-людськи, то не було б і проблем у селян. Справа в тому, що за всіма правилами, заповнений вщесть відходами кар’єр потрібно було закривати. Але цього ніхто не зробив. Продовжували сипати зверху. Звичайно ж, після цього весь отой смердючий мотлох вітром почало розносити на село.
Тобто і ганжівське звалище мали давним-давно закрити. І відкрити нове. Але, повторюся, керівники міста і району дружно заплющили очі і вдавали, що проблеми не існує.
Вибрали Копельця міським головою. Йому б і зайнятися вирішенням надважливої для міста проблеми з перших днів своєї роботи. Нібито і заявив, що вирішить питання. Але далі заяв справа не просунулася.
От чому б не зібратися разом Копельцеві, голові райради Кішінському, комусь із керівиків РДА та й не поїхати до сухинівського сільського голови Ігоря Рябеки. Та й спробувати спільно знайти місце для облаштування нового звалища. Немає, скажете, такого місця? Та є, бажання шукати немає.
Тут доречним буде запитання до Ігоря Рябеки та всіх сільських голів, окрім білицького і бутенківського. А де ви, шановні, хороните відходи, які є на території ввірених вам сільрад? Адже наскільки мені відомо, ніде, окрім Біликів, немає легального звалища. І ніхто, окрім Бутенок, відходи в Горішні Плавні не вивозить. А вони ж є, ті відходи. Де вони? Це поки що лише Копельця, вибачте за жаргон, «смажений» півник клюнув. Але ж добереться він до всіх без винятку. А всі чогось чекають, їх обмине. Не обмине.
Та буду закінчувати. Я міг би ще довго розповідати, як організоване сортування і переробка відходів у Німеччині та Англії, скільки корисного можна отримати із, здавалось, непотрібного мотлоху. Та думаю, земляки, особливо керівники, і без мене про це знають. Але не діють.
Для початку пропоную хоча б зібратися разом — владі районного та міського рівнів і представникам громадськості, та обговорити шляхи вирішення проблеми. А то понадували губи і щоки і тягнуть воза в різні боки. А в результаті, страждатимуть прості люди.
