Часто на початку осені стає сумно на душі від настання перших холодів і дощів. І тому особливо радісно від передчуття хоч і недовгого, але такого довгоочікуваного бабиного літа. Його люблять усі без винятку. У цей період природа дарує нам особливі дні, допомагаючи людям поступово налаштуватися на зміни, готує до майбутніх холодів.
Це, напевно, найкрасивіші дні осені. У цю пору вже починають перевдягатися дерева. На гілках одночасно можна побачити зелене, червоне і жовте листя, яке починає поступово опадати. Сухі листочки м’яко і приємно шарудять під ногами, діти весело грають із ними. На клумбах рясніють останні осінні квіти. Усі намагаються вловити ці теплі деньки, адже таке задоволення доведеться чекати аж до весни. Як добре хоч на деякий час зняти куртки, знову одягти футболку та змістовно провести час.
Використовуючи таку можливість і вирішили в Кобеляцькій школі №3 провести свято «Прощання з бабиним літом». Для цього оргкомітет свята спланував туристсько-спортивну естафету та частування на свіжому повітрі. Усі учні радо зустріли таку новину. Враховуючи велику кількість бажаючих взяти участь у змаганнях, сформували три команди: «Покрівські козачата», «Отамани» та «Спритники». До наших змагань також долучилася і команда «Веселуни» Кобеляцького ліцею №2. Туристсько-спортивну естафету облаштував та провів директор районної станції юних туристів Микола Шабалтій. Учні весело та азартно долали всі етапи змагань, а глядачі — інші учні третьої школи та вчителі, активно вболівали та підтримували тих, хто був на дистанції. За результатами змагань, перемогу вибороли «Покрівські козачата» у складі: Юрій Захарченко (капітан), Софія Масич, Артем та Віктор Храмогіни, Ілля Кас’ян, Каріна Капуста, Денис Курочка, Андрій Капацій, Сергій Котенко, Роман Мішталь.
А далі всі продовжили святкувати: смакували дари золотої осені та смачну кашу з димком, яку приготували працівники школи Ірина Головня та Валерій Соломка.
Прощаючись із бабиним літом, майже всі учасники отримали справжнє задоволення, спостерігаючи за красою природи, переймаючись її настроєм. Це призводить до розуміння того, що людина і навколишній світ повинні жити в гармонії. Треба цінувати кожну мить життя.
