Миргородський міськрайонний суд виніс виправдувальний вирок адміністратору залу ігрових автоматів через те, що сторона обвинувачення не змогла довести її провину
24 грудня 2019 року Миргородський міськрайонний суд виправдав адміністратора залу ігрових автоматів Людмилу Шарай. Суддя Світлана Андрущенко-Луценко прийшла до висновку, що сторона обвинувачення не довела провину адміністратора як організатора грального бізнесу. Про це стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень.
ІВ «Полтавщина» розповідала, що 20 грудня 2019 року в Україні розпочалася нова активна «хвиля» боротьби з гральними закладами. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков доручив Нацполіції припинити діяльність всіх гральних закладів, які працювали під виглядом державних лотерей. 9 січня, під час підсумкової прес-конференції в Головному управлінні Нацполіції Полтавщини, начальник управління Андрій Замахін повідомив, що за три тижні було зафіксовано 18 випадків підпільної роботи гральних закладів.
На прикладі попередньої «хвилі» боротьби з гральними закладами можемо побачити, що методи правоохоронців є не зовсім дієвими. Так, у 2016 році миргородські правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо незаконної діяльності місцевого грального закладу, який розташовувався в приміщенні колишнього кінотеатру «Мир».
Сторона обвинувачення
20 грудня 2017 року, за рік після відкриття провадження, оперативні працівники у вказаному закладі провели дві закупки із залученням двох свідків, які були добрими знайомими одного з оперативних працівників. Один свідок навіть наголошував на тому, що має негативне ставлення до гральних автоматів, а тому погодився взяти участь в оперативних (слідчих) діях.
Також оперативники залучили понятого, який був присутній під час обшуку та вилучення грошей в залі. Сам понятий також зазначив, що раніше працював в міліції й поліцейські часто запрошують його бути понятим під час проведення різних слідчих дій.
В суді сторона обвинувачення спиралася на покази свідків та понятого, а також на оперативні фото, відео та аудіозаписи. Ще один свідок, на показах якого ґрунтувалося обвинувачення — це охоронець грального закладу.
Дивно, що поліція використовувала його покази, як доказ вини адміністратора. Адже, охоронець розповів, що влаштувався на роботу охоронцем в інтернет-кафе. Він повинен був його охороняти заклад та пропонувати відвідувачам чай та каву. У день обшуку охоронець разом з адміністратором вдвох знаходились в залі кафе — охоронець сидів за комп’ютером на своїй інтернет-сторінці у соцмережі. А коли поліція проводила обшук, то його звинуватили в тому, що він грав на комп’ютері в азартні ігри, але це не було правдою, адже охоронець просто «...сидів на своїй інтернет-сторінці...». За свідченнями охоронця, працівники поліції вимагали від нього назвати заклад гральним.
Позиція суду
Суддя Світлана Андрущенко-Луценко вважає, що провина адміністратора закладу не була доведена, а всі оперативні слідчі дії були проведені з порушеннями та не можуть бути доказами:
- слідчі повинні були, завершивши досудове розслідування, надати доступ до зібраних доказів стороні захисту. Тому від самого початку судового розгляду сторона захисту перебувала зі стороною обвинувачення в нерівних умовах,
- сторона обвинувачення не надала суду і стороні захисту основний документ, на підставі якого проводились негласні розшукові слідчі дії в кримінальному провадженні, а саме на цей документ посилається слідство в протоколах.
Тобто, всі зібрані докази під час досудового слідства суд вважає недопустимими. Окрім того:
- оперативні працівники не мали доручення від слідчого на проведення оперативних слідчих дій. Сторона захисту та обвинувачена з такими документами також не ознайомлювалися — це також є підставою для визнання всіх вище зазначених доказів недопустимими,
- щодо свідків, які здійснювали закупку, то суд вважає, що оперативні працівники допустили порушення. Тому що один зі свідків був тривалий час знайомий з одним з оперативників. Ба більше, оперативники не перевірили достатнім чином особу цього свідка та не впевнились в його особистих моральних якостях, тобто знаходження в полоні власних пристрастей (часто низьких), як людини, яка не заслуговує на довіру,
- інший свідок також не міг брати участь в ігровій закупці через те, що також був знайомим з оперативниками та навчався з першим свідком в одній школі. Тобто, суд також критично оцінив його покази,
- крім того, понятий також був знайомим оперативників та інших свідків. Тож і його покази суд критично сприйняв.
Тож Миргородський міськрайонний суд визнав невинуватою Людмилу Шарай у занятті гральним бізнесом (ч. 1 ст. 203-2 КК України) у зв’язку із не доведенням вчинення кримінального правопорушення.
