Хамство поряд

Світ природи дивовижний, він до кінця ще не пізнаний людським розумом, тому що створив ЙОГО Бог. У ньому стільки досконалості і краси, що люди у захваті завмирають від побаченого.
Куточком такого земного дива є і ліс, частина заповідної зони України, де розташований Гадяцький обласний туберкульозний санаторій. Він, як великий симфонічний оркестр, в якому кожне дерево, кожна травинка і квітка грають свою партію.
Наші працівники і відпочиваючі в будь-яку пору року милуються зміною декорацій, яка відбувається в ньому, надихаючи на працюючих натхнення і енергію до праці, а відпочиваючим дає сили і надію на одужання.
Тому наш колектив, на чолі з головним лікарем Світланою Василівною Сіловою, оберігає не тільки територію нашого закладу, а й дорогу, яка веде до нього.
Ми не тільки милуємося природою, а й докладаємо усіх зусиль до збереження чистоти і порядку на прилеглій території. Щочетверга ми виходимо працювати (відповідно до пори року): саджаємо квіти і кущі, доглядаємо за ними, косимо траву, згрібаємо листя, чистимо сніг.
І тому ми з великим обуренням сприйняли побачене: хтось протягом декількох років на узбіччя дороги, на повороті до санаторію, безсоромно і ганебно викидає сміття.
Наші працівники кожен раз його самотужки збирали і вивозили, і кожного разу дивувалися, якою ж людиною потрібно бути, щоб нівечити цю красу.
І ось недавно, йдучи на роботу в санаторій і милуючись останніми акордами зими, на білому покривалі снігу, на тому ж самому місці, ми з жахом побачили купу сміття. Від несподіванки у всіх, хто вийшов з автобуса, перехопило подих.
Нам дуже стало боляче і прикро за ту людину, яка своїм вчинком наче насміхалася над працею колективу.
Чоловіки не витримали і почали палицею шукати у смітті докази про особу його власника.
І на наш великий подив вони знайшли аркуш паперу. Це був «чорновик», де написано дані про склад сім'ї. У ньому перелічувалися всі: діти, брати і сестри господарів цього хамства.
Ними виявились Брага Лариса Володимирівна, 1956 народження, підприємець, і Зайко Микола, які проживають по вул. Першотравневій, поряд з санаторієм.
Це вже не молоді люди, а люди, які мають дітей і внуків. Чому ж вони їх навчають? Адже вони самі втратили честь, совість і людську гідність. Як вони після такого ганебного вчинку будуть дивитися в вічі своїм сусідам, які працюють в санаторії?
Шановні Ларисо Володимирівно і Миколо! Нашому обуренню немає меж. Як не соромно ходити по цій святій землі, користуватися її благами і так її плюндрувати? Цю статтю ми пишемо в газету, щоб про таких людей знало все місто, щоб їм було соромно за свої вчинки, а інші не наважувалися так себе поводити.
А до всіх жителів міста і гостей ми звертаємося з проханням - давайте берегти те, що дарує нам природа. Давайте радіти кожному дереву, зеленій траві і аромату квітів. Давайте навчимося чути «симфонію» вітру, яка не переривається ні на мить, яка особливо чітко звучить зимою в кронах ялинок і верхівках тополь, що, поскрипуючи і хитаючись, ведуть між собою тихеньку розмову про минуле літо і прихід нового, коли все починається спочатку.
І це не казка. Це реальний світ природи з його Величністю і Могутністю. Давайте берегти її, щоб було що передати своїм нащадкам.

Логін:
Пароль:
запам'ятати