Два тижні тому редакція повідомляла про проблему, з якою зіткнулися жителі села Шенгури. Доведені до відчаю люди, яких чиновники обласного управління Держгеокадастру фактично позбавили земельних ділянок, вийшли на акцію протесту, перекривши автомобільних рух на дорозі державного значення. Але схожі проблеми мають і жителі інших населених пунктів району. Поки що вони лише збираються на зібрання і чекають допомоги від районної влади, але теж готуються перекривати автодороги.
До редакції надійшов лист, підписаний жителем села Чорбівка, 73‑річним пенсіонером Сергієм Маньківським. Він пише:
«Звертаюся від імені односельців. Таких, як я, знаю 28 чоловік. Прочитав статтю «Шенгуряни можуть залишитися без землі». У нас у Чорбівці така ж проблема. Хочу, щоб про неї через газету дізналося керівництво району.
У середу, 12 лютого, жителі нашого села зійшлися до сільської ради, щоб обговорити це питання із сільським головою Любов’ю Васютою. Але діалогу не відбулося. Ми хотіли дізнатися від голови, яким чином наші ділянки опинилися за межами села, якщо вони розташовані між Чорбівкою та Білоконівкою. Відповіді ми не отримали. Та про все по порядку.
У 1988 році на правлінні колгоспу було виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, адже в багатьох біля хат землі немає.
14 вересня 2011 року ми отримали від Кобеляцької райдержадміністрації розпорядження «Про надання дозволу громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Жителі зібралися всі разом і запросили спеціалістів із приватного підприємства «Алан-Зем», щоб ті виконали роботи із виготовлення технічної документації.
3 січня 2012 року ми склали договір із підприємством на виготовлення документації, провели попередню оплату (аванс). Згідно договору, виконавець зобов’язується виконати роботи до 3 липня 2012 року. Але роботи не були виконані.
Після 2012 року змінився закон, а ми й до сьогодні не можемо приватизувати свої ділянки, якими користуємося 32 роки. А згідно із законодавством, кожен громадянин має право приватизувати 2 гектари землі. І там не вказано, де вона має знаходитися — у межах населеного пункту чи ні. Нам не дають приватизувати землю, а чужакам все можна.
Що в нас відбувається? Чому Держгеокадастр в області не підписує наші документи? Чи вони вже наші ділянки розпродали ще до прийняття закону про продаж землі?
Звертаюся через газету до наших районних керівників із проханням, щоб приїхали в Чорбівку до людей і розказали, що нам далі робити, аби не залишитися без присадибних ділянок.
Ми збираємося їхати в Полтаву і пікетувати облдержадміністрацію».
Редакція звернулася за коментарем до працівників землевпорядної організації «Алан-Зем». Нам повідомили, що проектна документація для автора листа виготовлена ще в 2012 році. Але за неї не заплатили. Документи із того часу лежать у «Алан-Земі».
Землю не дають уже навіть атовцям
Та не все так просто, як у випадку із Сергієм Маньківським. У нього шанси на оформлення землі є. І великі. У всякому разі про це говорять співробітники землевпорядної організації. Але одночасно і в «Алан-Земі», і в інших землевпорядних організаціях Кобеляцького району підтверджують, що ситуація з оформленням земельних ділянок є критичною. Зараз в обласному управлінні Держгеокадастру майже неможливо отримати дозвіл на безкоштовну приватизацію земельної ділянки. Відмовляють під будь-якими приводами. Нам показали два проекти відведення земельних ділянок. Землі розташовані поряд. На один проект «добро» Держгеокадастр дав, у другому випадку відмовив. Аргументація стандартна (цитата):
— …у зв’язку із необхідністю уточнення даних щодо віднесення (невіднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель…
Різниця між двома документами лише в тому, що в першому випадку один із родичів заявника працює в СБУ, у другому — у людини немає зв’язків у силових чи владних струкaтурах.
Землевпорядники говорять:
— Зараз у Держгеокадастрі відмовляють навіть учасникам АТО. Ще в минулому році такого не було, атовцям давали без проблем. Чому так відбувається? А що тут незрозумілого, до продажу землі готуються, точніше, уже продають.
Про те, що із землею відбувається вакханалія, говорить і жуківський сільський голова Олег Охріменко.
Він каже:
— Я кожного дня із жахом заходжу на Публічну кадастрову карту, адже кожного дня бачу, як та чи інша ділянка отримує власника, який живе десь далеко від Жуків. Це при тому, що нашим людям регулярно відмовляють. Та що там говорити, уже паї почали віддавати під ОСГ. Чуєте, паї!!! Землю, виділену під фермерське господарство, віддали комусь. Я повідомляю про це нардепа Олега Кулініча. Це ж жахіття якесь.
Чиновник, наближений до Головного управління Держгеокадастру, на умовах анонімності розповів:
— Є група людей, наближених до керівництва Держгеокадастру. Вони формують списки безземельних містян. Адже більшість жителів великих міст не реалізували своє право на отримання землі під особисте селянське господарство. Як правило, списки формують із числа учасників АТО. А потім ділянками забирають неоформлені землі. Я знаю, що ту землю вже навіть пропонують кобеляцьким фермерам для продажу чи здачі в оренду. Не здивуюся, коли виникне ситуація, що в чоловіка землю заберуть і тут же запропонують купити.
Так що, продаж землі в Україні вже йде повним ходом. Є в цій сумній ситуації і трішки смішного. Українці один одного завзято лякають якимись міфічними іноземцями. І при цьому не менш завзято один одного надурюють. Нагадаю, що в Держгеокадастрі громадяни інших держав не працюють.
