У суботу, 7 березня, кілька жителів Кобеляк вирішили відзначити літературними слуханнями 206‑ту річницю із дня народження Тараса Шевченка, видатного українського поета. Зібрання планували провести в залі засідань Кобеляцької міської ради. Але, несподівано для кобелячан, їх відмовилися впускати в приміщення.
Як розповів Анатолій Сагайдачний, вчитель історії, один із активістів «Просвіти», врешті їм вдалося потрапити в будівлю міськради і провести засідання. Але для цього довелося телефонувати спочатку міському голові Олександру Копельцю, а потім секретареві міськради Юлії Телятник. І це вже не перший випадок, коли «просвітянам» доводиться ледве не з боями потрапляти в будівлю, яка належить усій міській громаді.
Анатолій Сагайдачний не приховує свого обурення:
— Ми вже двадцять років практично кожної суботи збираємося в залі засідань міськради. Проводимо літературні та історичні слухання, обговорюємо політичну ситуацію в Україні. Зібрання були започатковані ще в той період, коли міськрадою керував Олександр Ісип. При Олександрові Михайловичу в нас ніколи не було ніяких проблем. Спочатку не було і при Копельцеві. Але в останній місяць щось сталося. Нас відмовляються пропускати в приміщення. Приміщення, яке, наголошую, належить не Копельцеві, не міським депутатам, а всій громаді міста, кожному жителю. Так, нас збирається мало — від трьох до десяти чоловік. Але ж ми люди, ми жителі міста. Тим більше, що більшість із наших активістів є людьми поважного віку. Я глибоко обурений ситуацією, яка набуває системності. Про це я обов’язково розповім і в Полтаві, і в Києві. Таке враження, що міській владі не потрібно, щоб люди згадували про Тараса Шевченка, про Лесю Українку, про інших геніїв українського народу.
7 березня, за словами Сагайдачного, він і ще кілька чоловік прийшли до міськради. Про те, що люди збиратимуться на слухання, працівники міської ради знали, адже це традиційний захід, що проводиться по суботах. Парадні двері виявилися зачиненими. Тоді люди почали тиснути кнопку виклику чергового, яка знаходиться на дверях з іншого боку будівлі. Їм не відкрили. Після цього кілька чоловік пішли в райдержадміністрацію, що знаходиться поряд. Там їм повідомили номери телефонів Олександра Копельця та секретаря міськради Юлії Телятник.
Сагайдачний розповідає:
— Копелець мене навіть не дослухав і поклав слухавку. А до того почав говорити, що нам необхідно надати владі якийсь план заходів, щось узгодити. Це при тому, що 20 років ми нічого ні з ким не узгоджували. У тому числі і з Копельцем. Після того, як міський голова відмовився спілкуватися зі мною, я зателефонував Юлії Телятник. Вона була толерантнішою і стриманішою, визнала, що це неподобство. З горем пополам у будівлю нас впустили. Але більшість людей на той момент уже розійшлися по домівках.
За кілька тижнів до цього інциденту «просвітян» не впускали в міськраду на слухання, присвячені Лесі Українці та Дню рідної мови.
І це при тому, що міська влада витрачає сотні тисяч гривень платників податків на концерти маловідомих естрадних виконавців. «Просвітяни» ж проводять свої заходи на безоплатній основі, не отримуючи з бюджету жодної копійки.
Можна порекомендувати активістам «Просвіти» для того, щоб отримати безперешкодний доступ до власності громади, влаштувати пиятику, запросити на неї Копельця і дати йому грамотку. А в плані заходів передбачити варіанти отримання «відкату» з бюджетних грошей. Тоді вхід стане вільним.
P. S. Трішки із Шевченка:
Україно, Україно, подивись на себе,
В твоїй хаті сидить ворог
І сміється з тебе.
