Ця фраза, сказана ще в 2016 році Дмитром Мєдвєдєвим, миттєво стала крилатою на пост-радянському просторі. У тому числі, і в Україні. Адже проблема недостатнього бюджетного фінансування тих чи інших проблем, з якими стикаються звичайні громадяни, для нашої країни є навіть більш актуальною, аніж для сусідньої Росії.
«Дєніг нєт, но ви дєржитєсь» актуально для українських пенсіонерів, частина з яких не отримують навіть двох тисяч гривень у місяць, актуально для онкохворих, котрі не мають змоги власними заощадженнями оплатити дороговартісну операцію чи придбати ліки, для жителів маленьких сіл «на краю географії», до яких не їздить через вщент розбиті дороги ніхто, окрім «швидкої» та злодіїв. І цей список можна продовжувати дуже довго. А у світлі останніх подій ця фраза стала сакральною для всіх без виключення жителів Кобеляцького району.
Коронавірус, якого більшість людей дуже бояться, уже на порозі. Точніше, на суб’єктивну думку автора, він той поріг давно переступив. Ще до сумнозвісної операції із обсервації в Нових Санжарах. Адже в сучасному глобалізованому світі подібні вірусні інфекції якраз і небезпечні швидкістю свого поширення. Люди, як потенційні носії, щодня, щогодини долають сотні й тисячі кілометрів, без жодних кордонів і перепон. І якщо переміщення зброї, вибухівки і наркотиків держави ще намагаються контролювати, то у випадках із поширенням вірусних інфекцій зробити це практично неможливо.
І якщо в Україні зафіксували лише лічені кількості захворювань на СOVID-19 і одну смерть, то причина тут зовсім не в тому, що українців Бог милував чи було зроблено все для запобігання проникненню інфекції. Причина банальніша — хворобу просто не виявляли. Адже до цього часу для більшості медиків тести на коронавірус недоступні. От люди потихеньку і хворіють собі. І, у більшості випадків, одужують без особливих проблем.
Але якщо захворюваність перейде в епідемію, неминуче почнуться проблеми. Адже із збільшенням загальної кількості хворих обов’язково зросте і кількість тяжких перебігів хвороби. І тоді почнеться. Не вистачатиме апаратів вентиляції легень, не вистачатиме засобів захисту, не вистачатиме взагалі всього. У першу чергу — медиків і ліків. Ну, медиків, їх за гроші не купиш і не клонуєш. А ось медикаментами потрібно запасатися, перш за все — антибіотиками. Як і засобами захисту медиків, яких, читайте вище, за гроші не купиш.
І ось автор цієї статті вже протягом двох тижнів намагається вияснити, як Кобеляцький район, точніше люди, уповноважені іншими людьми на виконання певних функцій, готуються до потенційної епідемії. Скажу прямо — не готовий Кобеляцький район до приходу коронавірусу. І досить часто згадуваний автором «батько народів» за такі справи кілька десятків жителів району розстріляв би точно.
Але стаття не про це. Про «готовність» читайте більше в іншому матеріалі. Потенційний вірус-вбивця нагадав про інше. Про те, що «дєніг нєт». Автор безуспішно намагався вияснити в чиновників районного рівня, скільки ж коштів виділено на боротьбу з потенційною епідемією. І врешті зрозумів, що станом на 16 березня не виділено нічого. Тому що… Ну далі ви зрозуміли.
І ось тут хочу нагадати людям, які ще не розучилися читати і мають залишки пам’яті, як кілька років поспіль писав злі редакційні статті про те, що районна і міська влада, а з ними й сільські, бездарно, а інколи й злочинно тринькають чужі гроші, якими їм довірили розпоряджатися.
Нагадую депутатам Кобеляцької районної ради про парк «Нижньоворсклянський», у який вони вгепали мільйони, якщо не десятки мільйонів. Нагадую про туристичні кластери, у які теж закопали мільйони бюджетних гривень, про нікому не потрібні туристичні фестивалі. Нагадую сільським головам про мільйони гривень на клуби, які стоять пусткою. Нагадую міській раді про профутболений мільйон. Про закуплені за ціною, на 20 відсотків вищою, аніж на «Розетці», лижі, байдарки та інші канойки.
І ось тепер, якщо, не дай Боже, епідемія стане реальністю, виникне закономірне питання: «Ну і що важливіше»? Дороги і оснащена медицина чи кластери, парки і концерти лисих дядьків?
І нагадую виборцям, що в разі, коли їм не вистачатиме коштів на найнеобхідніше і вони почують сакраментальну фразу, винесену в заголовок, у них і в цьому разі залишатиметься альтернатива. Яка? Можна буде піти в екопарк і поцілувати в задницю копельцеву мавпу. Кажуть, дуже від коронавірусу допомагає. Хоча я особисто в це не вірю.
P. S. Чомусь, мені здається, що Кобеляцький район, як і всю Україну, коронавірусна епідемія по максимуму не зачепить. І через місяць-два переляк мине. І знову почнеться злочинне тринькання народних грошей. І знову казатимуть «Ну хоч щось роблять».
Так от. Не надто шановані «хочщосі», усвідомте раз і назавжди, оця епідемія є лише першим дзвіночком. Далі — будуть інші, цілком можливо, набагато небезпечніші. Світ став іншим і в ньому з блискавичною швидкістю поширюються як корисні речі та процеси, так і смертельно небезпечні. У тому числі, і хвороби. І якщо, не дай Боже, вам припече, не кажіть, що вас не попереджали.
