Щось мені підказує, що кількамісячна істерична коронавірусна епопея суцільної паніки добігає до свого завершення. І попри заклинання, а можливо й надії, «світочів» медицини і вірусології типу шмигалів і авакових, усе в нас в Україні буде нормально, і навіть добре. Хоча, їй-Богу, інколи виникає таке відчуття, що нинішнім вітчизняним чиновникам до всира..ки хочеться, аби воно таки «бахнуло» і люди почали тяжко хворіти й мерти. Інакше важко пояснити всі оті постійні апокаліптичні прогнози: «Заїхали, шляються, розносять», «ось побачите, що після Вербної неділі буде», «ось після Паски бахне», «із ринків уся зараза». І так далі, і тому подібне.
Звичайно, усі ці «страшилки» діють на людей. Одні люди просять: «Та робіть же що-небудь, закривайте все», інші, навпаки: «Та що ж ви робите, до голоду доведете, відкривайте все». І таке інше.
Зізнаюся чесно, «страшилки» діють і на мене, адже неможливо бути зовсім безпристрасним і об’єктивним у нинішній стресовій ситуації. Просто на кожного такий стрес діє по-різному. У автора цієї статті залякування, вибране як тактика українською владою, викликає гнів та психологічний супротив. Хтось панікує, думаючи виключно про те, як не захворіти, і намагаючись уберегти рідних. Ще хтось, особливо молодь, швиденько «забиває» на всі заборони, дехто із людей, будучи бунтарем по натурі, протестує проти утисків своєї свободи, що дійсно має місце.
Хто правий? Народ, давайте не будемо виясняти, хто із нас правий, а хто винуватий. Давайте глибоко видихнемо і спробуємо подивитися на розвиток ситуації власними, а не чужими очима. Адже, як професійний журналіст із 30‑річним стажем, чітко бачу, що зараз більшість українців користуються чужими телевізійними чи інтернет-очима. Тобто ви не знаєте, що відбувається насправді, не маєте можливості проаналізувати, що передувало виникненню тієї чи іншої ситуації в тій чи іншій державі, чому, скажімо, в Італії лікарні забиті хворими, а в Білорусі чи Швеції все спокійно і ніякого карантину немає.
Не бачу і я. Але бачу, що в ЗМІ нас дурять. Приводжу лише кілька простих прикладів. Заголовок статті: «Судді повідомляють про спалах коронавірусу в Лук’янівському СІЗО — ЗМІ», Українська правда, 1 квітня.
Читаємо першоджерело, звідки журналісти нібито солідного видання взяли інформацію, — «Судово‑юридична газета». У тексті йдеться про те, що судді київських судів повідомляють про МОЖЛИВИЙ спалах хвороби в СІЗО. Нібито, підсудні масово скаржаться на самопочуття, одночасно вимагаючи везти їх в зал судового засідання. А судді, знаючи про відсутність засобів захисту як у них самих, так і в підсудних, бояться заразитися коронавірусом.
От у завданні і питається: «Де коронавірус у СІЗО?». У статті — одні лише «можливо». А в заголовку — ключове слово «спалах».
Ще одна топ-новина від 4 квітня 2020 року — «Двоє волинських медиків заразилися коронавірусом під час розтину хворого».
У статті повідомляють про те, що лікар і медсестра, які робили розтин тіла свого колеги, що мав підтверджений діагноз коронавірус, заразилися під час процедури. Цю інформацію миттєво розтиражували десятки українських ЗМІ. Вони ж написали, що, за словами директора Волинського обласного патологоанатомічного бюро Володимира Онищука, медики були в захисному спорядженні, а тести їм зробили одразу після розтину тіла померлого.
Виникає два цілком логічних запитання.
Перше. Як медики, будучи у захисному спорядженні, примудрилися заразитися? Або брешуть, або не дотримувалися техніки безпеки, або цілувалися із трупом чи кров пили. Ви вже вибачте за такий натуралізм.
Питання друге. Так, ми цілком можемо повірити, що захисного спорядження на медиках не було і техніки безпеки вони не дотримувалися. Але, що ж це за тест такий унікальний, який дає точний результат одразу після того, як людина могла заразитися? У світі такого ще немає, а в Луцьку — є.
А як вам зовсім «свіженьке»? Типу, інформаційний портал СтопКор 27 квітня повідомив: «Хворих на коронавірус в Україні майже 10 000 тисяч».
Як вам? Якщо читати буквально, то мова йде про 10 мільйонів хворих. Безумовно, швидше за все, при наборі тексту журналісти помилилися. А можливо й ні. Мова насправді йшла про 10 тисяч хворих. Але ж не це головне. А головне те, що в самому тексті наведені офіційні дані, які говорять про 9009 лабораторно підтверджених випадків захворювання на КОВІД. А в школі вчать, що в таких випадках «округлювати» потрібно саме до 9 тисяч.
Уся ця дезінформація тиражується зовсім невипадково. Це — свідоме залякування. А це — погано, це — неправильно, щоб там не патякали про брехню і страх заради спасіння.
Навіщо було написане все, що вище по тексту? Для того, щоб постійні читачі редакційної, і взагалі газети, зрозуміли обурення і скепсис автора по відношенню до псевдокарантину. Ніхто не проти адекватних і помірних заходів з боку влади. Так, хвороба нова для людства і спершу, можливо, і потрібно було перестрахуватися. Але ж не шляхом залякування своїх громадян!
А тепер коротко — обіцяні гарні новини про Ковід.
Огляніться навколо, що ви бачите?
Два місяці епідемії — четверо хворих у районі (станом на 29 квітня). Усі — у задовільному стані. Лікарня не «забита» пацієнтами.
Перший пацієнт в районі з коронавірусом одужав.
Вербну неділю і Великдень відбули — обіцяного «мору» не сталося.
Ринок працював — «спалаху» не зафіксовано.
За весь час карантину — лише один протокол поліцейських. Та й то не відомо, чи задовольнить його суд.
Ви всі, українці, продемонстрували владі, що є дисциплінованими людьми і можете при необхідності дотримуватися вимог карантину, ізоляції та обсервації.
Люди почали потихеньку заявляти про своє незадоволення несправедливістю. Коли великий бізнес, беззаборонно працюючи, отримує надприбутки, а малий і середній знаходиться на межі банкрутства.
Зрозумівши, нарешті, що «дограються», вітчизняні чиновники дружно заговорили про послаблення протиепідемічних обмежень, зокрема про відкриття продовольчих ринків.
Це погано? Думаю, що ні.
І останнє. Нарешті настала справжня весна. Отже, сонця буде більше, а вірусу — менше.
