Продовжуємо розповідати про те, як можна вирощувати улюблені українцями овочі в поки що незвичний для більшості спосіб. Нижче мова піде про підготовку поживного ґрунту, що є запорукою отримання хорошого врожаю.
Потрібно сказати, що експеримент, розпочатий одним із авторів «ЕХО», не є якимось зовсім новим феноменальним винаходом. Насправді овочі в поліетиленових мішках, а то і в пакетах, вирощують чимало городників. А на ресурсі Ютуб є достатня кількість досить змістовних відеосюжетів на цю тему.
Отже, в минулому номері газети ми говорили про основні переваги вирощування овочів у мішках. Їх, переваг, досить багато і вони явно переважають існуючі нечисельні і не надто принципові недоліки, котрі є в будь-якій справі.
Тара і кількість ґрунту
Якщо говорити про практику вирощування овочів за малооб’ємною технологією, то потрібно в першу чергу розповісти про так звану тару, тобто ємності, у які можна посадити помідори, перець, баклажани, огірки та інші культури.
Зараз у чисельних магазинах, котрі займаються продажем товарів для городництва, є достатній вибір спеціальних мішків, які для таких потреб виготовили. Вони, ці мішки, достатньо міцні, мають елемент дренажу, тобто відводу зайвої вологи, легкі й зручні для перенесення. Тут, щоправда, виникають питання, пов’язані з вартістю та можливістю купити подібну тару. У інтернет-магазинах ціни на мішки для вирощування овочів коливаються від 10 гривень до кількох сотень. Зрозуміло, що по-справжньому дорогоцінну тару для томатів за 200-400 гривень жоден нормальний городник купляти не буде. Це – витрибеньки для «модних», яким гроші нікуди подіти. Проблема із придбанням недорогих мішків полягає в тому, що спеціалізовані магазини, які торгують саджанцями і тарою, як правило продають їх дрібнооптовими партіями. Скажімо, коштує мішок лише 9 гривень, але сума мінімального замовлення становить 800 гривень. Купляти одразу сотню мішків далеко не кожному до снаги. А в місцевих насіннєвих магазинах подібним крамом поки що не торгують.
Та не біда, для вирощування овочів можна використовувати і знайому кожному тару. Мова йде про звичайні поліпропіленові мішки з-під цукру і навіть про звичайнісінькі поліетиленові пакети.
У мішків головним плюсом є їх міцність, мінусом — ціна. У пакетів усе навпаки. Коштують вони відносно недорого, але до наступного сезону і повторного використання така тара навряд чи дотягне. Взагалі, із звичайного великого пакета можна зробити одразу дві ємності для посадки помідорів, розрізавши його навпіл та відрізавши дно. У таку посадкову одиницю ви з легкістю вмістите 15 -17 літрів ґрунту. Цього цілком достатньо для розвитку одного саджанця помідора. Огірку взагалі вистачить десяти літрів.
У цілий, нерозрізаний пакет поміщається до 50 літрів ґрунту. Але якщо садити в таку ємність або в цілий мішок, то на дні в обов’язковому порядку необхідно зробити кілька отворів, через які виходитиме надлишкова волога. Якщо цього не зробити, то коріння може згнити.
Досить часто виникають дискусії з приводу того, якого кольору ємності використовувати. Багато людей побоюються перегріву коріння в чорних мішках чи пакетах. Це – недоведений факт. Тим більше, що протягом літа 2019 року, яке було традиційно щедрим на сонячні і спекотні дні, згадувані в попередньому номері газети кущі лохини почували себе просто чудово. Нагадаю, мова йде про сорокалітрові чорні мішки. А якщо взяти звичайний білий цукровий мішок, то про проблему можливого перегріву можна й не згадувати.
Як свідчить досвід бувалих городників-мішечників, для одного саджанця огірка вистачає 10 літрів поживного ґрунту. Помідорам потрібно більше, бажано – не менше двадцяти літрів на рослину. У звичайних мішках, заповнених на дві третини, городники успішно вирощують по два помідори і по три огірки. Тут потрібно уточнити, що мова йде про високорослі гібриди чи сорти томатів. Низькорослі помідори краще вирощувати в розрізаних навпіл пакетах. Адже без підв’язки гілки під вагою плодів будуть обвисати і ламатимуться.
Чим заповнити мішки?
Тут потрібно одразу наголосити, що наповнювати мішок нашим чудовим українським чорноземом не можна. Пояснюю, чому. По-перше, але це не головне, пів мішка землі з городу матимуть пристойну вагу. І якщо його переміщувати, скажімо, заносячи в сарай чи будинок, щоб сховати від заморозку, то зробити це буде досить важко.
По друге, і це особливо важливо, чорнозем не є кращим ґрунтом для вирощування овочів. У ньому погано розвивається їх коренева система. Крім того, у мішках, заповнених чорноземом, вашим томатам чи огіркам буде важко «дихати», їм не вистачатиме кисню. Тобто ґрунт має бути досить легким, щоб крізь нього легко проходили повітря і вода.
Найбільш розповсюдженим є наступний варіант приготування поживного ґрунту: у рівних частинах змішується перегній-сипець, бажано коров’ячий, лісовий торф, чорнозем і звичайний пісок. Лісову землю краще брати із насадження, де ростуть акації. Можна додати ще й крупну тирсу з дрібною корою, краще – хвойних порід. Останній інгредієнт зробить вашу суміш пухкою і легкою. Пакет і мішок потрібно заповнювати не до верху, для того, щоб посадивши в нього свої рослини, примульчувати їх. У якості мульчі можна використовувати банальний зірваний із городу бур’ян чи опад хвойних дерев, тобто перегнившу хвою з гілочками та шишечками. Шар мульчі має становити 5-10 сантиметрів. Що дає мульчування? Її застосування зберігає в мішку вологу від надмірного випаровування і не дає проростати бур’янам.
Окрім цього, у мішок чи пакет потрібно додати деревної золи, яка слугуватиме хорошим добривом. Не зайвим буде і засипати в ємність 30-50 грамів мінерального добрива – нітроамофоски, азофоски. Усе це буде надійним фундаментом для отримання хорошого врожаю. Уже цієї поживи вистачить, щоб зібрати із куща три кілограми помідорів. А якщо проводити ще й додаткові підживлення, то урожай може скласти від 5 до 10 кілограмів, у залежності від вибраного сорту чи гібриду.
