Щороку по Україні прокочується хвиля загибелі бджіл. Через те, що періоди смертності медоносів співпадають із проведенням польових робіт, пасічники звинувачують у всьому аграріїв. Та чи винні місцеві агровиробники в загибелі бджіл?
Серед ймовірних причин гибелі комах виділяють три найбільш очевидні: неякісні пестициди, якими обробляють культури дрібні сільгоспвиробники, поширення небезпечних хвороб бджіл, що ведуть за собою вимирання цілих бджолосімей, та відсутність державної підтримки галузі, яка допомогла б пасічникам уникнути ризиків.
Втім, існують інші, не такі видимі причини. Виникають вони внаслідок ослаблення імунітету комах-медоносів, спричиненого невідомими вірусними інфекціями. Також різке зменшення популяції бджіл стає можливим через електромагнітне випромінювання, одним з джерел якого є мобільний зв'язок.
Щодня пасічники Полтавщини фіксують нові загибелі своїх помічників. Одні розповідають про те, що бджоли падають з рамок і в конвульсіях крутяться на місці, а потім буквально протягом хвилини гинуть. Інші помічають, що комахи падають біля вулика, неначе чимось вражені.
Чому ж насправді гинуть бджоли та чи винні у цьому агровиробники?
Чим хворіють бджоли?
Хвороби бджіл – ще одна ймовірна версія мору, яку не можливо ігнорувати. Від хвороб щосезону гине значна частина бджолосімей в господарствах пасічників.
Останнім часом серед медоносів швидко поширюється дуже небезпечне захворювання – вароатоз. Його збудник – кліщ варроа – чіпляється за спини бджіл, харчуються їх жировим тілом і переносять вірусні інфекції, в результаті чого комахи сильно слабшають.
Окрім цього, наразі на Полтавщині поширені й інші хвороби бджіл: гнильці, аскосфероз, вірусний параліч. Досить захворіти всього одній комасі або невеликій групі, щоб заразилися решта дорослих особин і личинок не тільки родини, але й інших сімей на пасіці.
Досвідчені пасічники знають, які небезпеки чатують їхніх помічників і готові прийти їм на допомогу. Коли бджолярі турбуються про своїх підопічних і вчасно вживають необхідних заходів їм вдається зберегти бджолосім’ї з найменшими втратами.
Дрібний виробник – дрібні наслідки?
Не секрет, що більша частина земель сільськогосподарського призначення у регіоні перебуває в оренді. Господарюють на них як дрібні фермери, так і великі холдинги. Виробничі процеси у великого бізнесу налагоджені таким чином, що усе працює системно й безперебійно. Для обробітку посівів такі компанії використовують сертифіковані для застосування в Україні та країнах Європи добрива й засоби захисту рослин. Ці препарати безпечні для використання, адже здійснюють мінімальний вплив на середовище, не токсичні для людей, тварин та комах-медоносів, тобто бджіл.
Навпаки, виробники сільськогосподарської продукції зацікавлені у розвитку бджільництва, адже бджоли є основними запилювачами квіткових рослин. Без допомоги цих комах не вдавалося б отримувати таких рекордних врожаїв, які щороку фіксуються в Україні.
А згідно з законодавчими вимогами, аграрії завчасно інформують голів сільських рад та громадськість, серед яких є й місцеві пасічники, що планується обробіток полів.
Інша справа – дрібні виробники. Через відсутність коштів для модернізації виробництва вони часто продовжують використовувати застарілі підходи. Це стосується не тільки порушення встановлених стандартів чи норми внесення добрив, а й їхньої якості. Адже сертифіковані препарати вартують набагато дорожче від препаратів сумнівної якості.
Меду – бути! Рекомендації пасічникам
Попри низку припущень та варіантів, питання про масову загибель бджіл досі залишається відкритим. Адже достеменно стверджувати про те, чому медоноси покидають свої домівки чи помирають – не можуть жодні фахівці. Тому держава, науковці, пасічники та аграрії мали б спільно займатися пошуком глобальних причин комашиного мору, а не порушенням процедур використання певних препаратів на локальному рівні.
Отже, бджіл потрібно захищати на місцевому й державному рівні, вдосконалюючи законодавство. Хороші практики можна почерпнути в розвинених країн, де галузь ефективно підтримується владою.
Українські бджолярі одноголосно виступають за покращення умов для ведення діяльності:
- проведення заходів для збереження та розширення кормової бази бджільництва: покращення луків за рахунок підсіву певних трав, недопущення вирубування зелених насаджень та випалювання луків – спалювання стерні призводить до загибелі бджіл, а то й пожеж на пасіці;
- ветеринарне обслуговування пасік;
- удосконалення селекційної та племінної роботи в бджільництві;
- матеріальну підтримку пасічників із боку держави та місцевої влади зокрема.
При цьому, налагодження комунікації з аграріями допоможе уникнути непорозумінь і навіть може стати основою майбутньої плідної співпраці. Адже в мирному співіснуванні зацікавлені обидві сторони. Так, підтримуючи діалог з виробниками бджолярі зможуть тримати руку на пульсі усіх можливих аграрних дій чи операцій.
Отже, рекомендації пасічникам наступні:
- зареєструвати пасіку за місцем проживання, щоб агровиробники знали про її існування;
- повідомити власника або користувача земельної ділянки, якщо плануєте перевозити пасіку до медоносних угідь;
- вивезти пасіку на період до 5 днів не менше, ніж на 5 км від зони обробки полів авіаційним методом. При наземній обробці пестицидами – на відстань від трьох до п’яти кілометрів.
Рекомендації аграріям від Держспоживслужби:
- не пізніше, ніж за три доби до обробки полів, повідомити органи місцевого самоврядування, районні чи селищні ради через ЗМІ про те, коли і чим оброблятиметься поле;
- не пізніше, ніж за три доби до обробки полів розмістити оголошення в людних місцях у найближчих населених пунктах, вказавши компанію, культуру, назву препарату, час ізоляції бджіл та контактну особу;
- не допускати обробку квітучих медоносів і пилконосів під час масового льоту бджіл;
- роботи з пестицидами проводити в ранні ранкові або вечірні години при мінімальних висхідних повітряних потоках.
Землі Полтавщини – родючі та щедрі, адже на них працюють відповідальні господарі. На широких ланах, до меж засіяних квітучими агрокультурами, зрощується основний інгредієнт майбутнього меду для пасічників. Разом з тим, бджоли запилюють близько 80% сільськогосподарських культур, приносячи користь аграріям. І якщо налагодити дружні відносини між бджолярами та агровиробниками, то від такої співпраці усі залишаться задоволеними.
