Минув рік після того, як в Україні вчергове кардинально змінилася влада. Хоча. А хто сказав, що вона дійсно змінилася? Україна як була, так і залишається державою під керівництвом олігархії та бюрократії. А ті «нові обличчя», котрі волею долі та всесильної телевізійної реклами усілися в крісла найвищих посадовців держави, як і їх попередники не приймають остаточних рішень. І розвал державних інституцій успішно продовжується.
Чергове підтвердження цієї тези 3 серпня надійшло із далекого від нашого регіону Тернополя. Там обласні депутати, не довго думаючи, проголосували за те, щоб не виконувати рішення Уряду. А на додачу ще й «благословили» відставку того самого Уряду. Причина — уже всім набридла вакханалія навколо коронавірусу.
У цьому випадку тернопільські депутати на чолі з міським головою Сергієм Надалем виступили проти занесення міста в список населених пунктів «червоної зони», що передбачає припинення руху громадського транспорту і закриття цілого ряду закладів та установ. І не просто відмовилися, а запропонували українському Уряду піти у відставку. Щось схоже відбувається і в «червоному» Луцьку.
Українська центральна влада на такий демарш відреагувала поки що виключно гнівною заявою Міністра охорони здоров’я Степанова і белькотанням радника Авакова Антона Геращенка. Ну, скажемо так, на Тоху Геращенка взагалі можна не звертати уваги. Розумний він чоловік, гарно працевлаштувався: усе коментує і ні за що не відповідає. Він, по суті, може й роботу двірника прокоментувати. Має право. А двірник має право його «послати».
Міністр Степанов, він таки міністр. На відміну від Геращенка, щось вирішує. Але ось впливу на міських голів не має ніякого.
А хто має? Та схоже, що ніхто. Нагадаю, що ще в квітні міський голова Запоріжжя Буряк відмовився зупиняти громадський транспорт через запроваджений владою карантин. Тоді йому погрожував сам Президент Зеленський та міністр Аваков. Потім на початку травня самовільно скасував у місті карантин міський голова Черкас Бондаренко. Тоді Зеленський назвав його бандитом.
Минуло вже три–чотири місяці, у залежності від тієї дати, коли і хто «послав» Президента, Уряд та їх недолугий карантин. Тоді урядовці щось обіцяли про міри, кримінальні справи, відповідальність за невиконання їх розпоряджень.
Ну і що? Не змінилося абсолютно нічого. Чому? Є кілька варіантів відповіді: а) кримінальні справи розслідуються; б) ніякого криміналу в діях міських голів немає; в) ніхто через нехтування карантинних вимог не постраждав; г) центральна влада утерлася і пішла туди, куди її послали.
І можна було б зловтішатися із безпорадності вітчизняної виконавчої влади. Але із чого ж тут тішитися? Насправді, це дуже погано, коли місцева влада ігнорує законні і розумні вимоги центральної. Хорошого у такій державі годі й чекати.
Хоча тут потрібно зробити уточнення і звернути увагу на вираз «законні і розумні вимоги». Уже зараз можна робити висновок, що теперішня «народна» влада в категоріях «розум» і «закон» абсолютно нічим не відрізняється від своїх попередників. Але тих, попередніх, ще якось побоювалися. А цих просто посилають.
Ну та ніхто ж їм, нинішнім, і не винен. Вони сліпо копіюють усю недолугість попередників, абсолютно не бажаючи вчитися хоча б на чужих помилках.
Та Бог із ними. Непокоїть лише те, що на наступних виборах центральних органів влади українці приведуть до корита ще гірших.
