Вирішення проблеми зі стихійними звалищами стане одним з головних викликів перед новоствореною кобеляцькою громадою.
Днями до автора статті підійшов житель одного із найближчих до Кобеляк сіл. Він висловив претензію і пропозицію одночасно.
Чоловік сказав:
— От ви постійно критикуєте кобеляцького міського голову Копельця за створене ним звалище в лісі. Я теж є категоричним противником цього ганебного явища. Не повинно так бути. Але ж... Але ж ми не повинні перетворювати актуальну проблему виключно в спосіб ведення політичної боротьби. Адже нехай головою буде не Копелець, а хтось інший, проблема ж від цього не зникне. Більше того, вона буде ставати все актуальнішою. І не лише для Кобеляк. Кобеляки — це лакмусовий папірець. У місті сміття більше, і повезли його в ліс. Тому всі бачать і про це говорять. А в селах же аналогічна ситуація. Ніде, навіть у нібито передових Бутенках, проблема сміття не вирішена. І ніхто нічого не робить. Тому, окрім критикувати, потрібно і пропонувати. Потрібно мобілізовувати зусилля кращих умів району, чиновників, підприємців, депутатів і разом думати, а потім діяти. Окрім того, потрібно враховувати, що ні Кобеляки, ні Білики, ні Бутенки самотужки цю проблему не вирішать. Потрібно дуже багато грошей. Для цього необхідно залучати обласну владу. Ну, от дивіться: закриють завтра звалище в лісі, а що далі? Хтось чітко рахував, у скільки обійдеться вивезення сміття в Горішні Плавні? Думаю, що ніхто не рахував. У всякому разі, я постійно звертаюся до критиків Копельця із проханням показати розрахунки. Ніхто не показує. А один лише потужний сміттєвоз, наскільки мені відомо, від 5 до 10 мільйонів гривень коштує. От у мене і створюється враження, що хочуть розправитися з Копельцем, а не вирішити проблему. І вас це теж стосується.
Що ж, думка цілком логічна і правильна, хоча й суб’єктивна. Важко, навіть неможливо, не погодитися з тим, що необхідно терміново шукати альтернативу такому ганебному явищу, як створення самою ж місцевою владою стихійних звалищ. Як і з тим, що актуальним і болючим це питання є не лише для міста Кобеляки.
Чоловік, який розкритикував критиків міського голови, вважає, що єдиним способом вирішити проблему утилізації побутових відходів є максимально активне впровадження системи розділення і сортування відходів. У тому числі й тієї величезної кількості органіки, тобто листя, гілок і просто бур’янів, які люди масово вивозять на майданчики для збору відходів.
Досвід є. Його потрібно переймати
Реагуючи на справедливе зауваження, редакція «ЕХО» вчергове на сторінках видання повертається до висвітлення актуальної проблеми. І запрошує до дискусії усіх бажаючих — від чиновників до «кращих умів» та бізнесменів.
Знову ж, заради справедливості, потрібно нагадати, що в «ЕХО» не раз і не двічі публікувалися статті на тематику розділення і сортування побутових відходів. А успішний досвід впровадження цієї, якщо можна так висловитися, технології існує не лише десь там в Полтаві, Києві чи Канаді, а й у Кобеляках.
Рік тому, а саме 1 листопада 2019-го, у газеті «ЕХО» була надрукована стаття під назвою «Із почином!». У ній ішла мова про початок сортування відходів у місті Кобеляки. Розпочав цей процес приватний підприємець Руслан Будаков. Тоді він власним коштом виготовив і встановив на ринковій площі міста Кобеляки контейнер для збору побутових відходів, а саме — скла, пластикових пляшок та металевих бляшанок.
Через рік уже можна підводити деякі підсумки та робити певні висновки.
Почнемо з негативу, щоб закінчити позитивом. Ініціатива бізнесмена Будакова так і залишилася ніким не підтриманою. Окрім нього, системно організацією сортування відходів у Кобеляках та інших населених пунктах колишнього району не займається ніхто. Жоден орган місцевого самоврядування протягом року так і не спробував вивчити досвід Будакова і запровадити щось схоже на своїй території.
Так, для Руслана Будакова сортування відходів є бізнесом, він заробляє на подальшому продажу вторсировини. І жодна міська чи сільська рада не зможе так же ефективно займатися сортуванням силами працівників своїх комунальних підприємств. Ініціативність бізнесменів і найманих працівників‑бюджетників — це поняття з різних вагових категорій.
Але, можливо й непотрібно змагатися із приватним бізнесом? Можливо владі краще стати його партнером, аж до надання відповідних тимчасових преференцій. Тут, напевне, дуже важливо побороти віковічну українську «жабу» і не рахувати чужі прибутки і свої витрати, а зрозуміти, що при нормальній співпраці влади й бізнесу у виграші будуть усі. Бізнесмен просто заробить, а влада вирішить проблему, яка в найближчі кілька років стане ще більш актуальною. Потрібно дивитися на речі реально, ніхто на території двох існуючих громад полігон для утилізації відходів не відкриє. У всякому разі — у законний спосіб. А вивозячи на нелегальні звалища, усі без виключення керівники перебувають «на гачку» в силових структур, адже цим самим порушують закон.
Тепер про позитив. За рік кількість контейнерів для сортованих відходів, виготовлених і встановлених підприємцем, збільшилась. Починав Будаков із одного контейнера, зараз їх — дев’ятнадцять. Загальна кількість зібраних сортованих відходів становить 270 кубічних метрів. Так, це мало, як для Кобеляк. Адже згідно з Наказом №75 від 22 березня 2010 року Міністерства ЖКГ України, рекомендовані норми надання послуг із вивезення твердих побутових відходів становлять від 1,5 до 3-х кубометрів на людину в рік. Опале листя рахують із розрахунку вісім літрів з одного квадратного метра зелених насаджень. Якщо брати цей документ, як інструмент для підрахунку, то виходить, що лише кобелячани, не враховуючи листя й відходів з підприємств і установ, «виробляють» не менше 15 тисяч кубометрів сміття в рік.
Але, повторюся, це результат зусиль та ініціативності лише однієї людини, без будь-якої підтримки з боку влади. А всі ці відходи поїхали за межі Кобеляк на переробку, а не потрапили в ліс.
Вартість одного такого контейнера, виготовленого із матеріалів нормальної якості, коливається від 4 до 5 тисяч гривень. І ніхто й ніщо не заважає владі нарешті зайнятися справді потрібною справою і залучати бізнес не лише до збору коштів на феєрверки і концерти, а й до спільного вирішення серйозної проблеми.
