Під час масової роздачі земель, під луками сільській раді вдалося зберегти лише 21 гектар, надавши цій земельній ділянці статус громадського пасовища.
До редакції зателефонував кобелячанин Юрій Срібний, відомий своєю активною громадською позицією в справі збереження довкілля.
Юрій Федосійович повідомив:
— Луки, що поряд із садком, посадженим Мирославом Кувалдіним та учнями Аграрного ліцею, хвацько розорюють. Якби й садок не зорали. І взагалі, поцікавтеся, хто і на яких підставах розорює луки і пасовища. Я пам’ятаю, що колись, ще при «совєтах», два місцевих керівники пробували щось подібне в цьому місці зробити. То справа ледве тюрмою для них не завершилася.
Ну, тут потрібно одразу зазначити — те, що при «совєтах» загрожувало тюрмою, зараз «загрожує» виключно надприбутками. Та все ж…
До редакції телефонував не лише Срібний. І не лише з приводу обробітку лук і пасовищ на березі річки Кобелячок, поряд із міським мікрорайоном Бабенкова яма.
Кілька кобелячан поскаржилися, що в них відібрали можливість займатися городництвом у мікрорайоні Валявщина. Там міська територія прямо межує із територією Підгорянської сільської ради. І кобелячани десятиліттями обробляли свої городи на землях сільської ради. І всіх усе влаштовувало. Самим підгорянам до тих ділянок добиратися по відстані далі, аніж кобелячанам. Городники за свою землю платили, бур’яни не розводили, сякі-такі врожаї збирали, себе годували. Але раптом восени 2020-го дізналися, що землі під городами для них уже немає, її комусь віддали в приватну власність.
А поряд із городами — чималенька ділянка дивом не розораних луків і пасовищ. Вона межує якраз із майбутньою автодорогою Дніпро — Решетилівка. І ось уже інші жителі Кобеляк скаржаться, що нібито хтось забрав і ту землю.
Що кажуть чиновники і Публічна кадастрова карта
Для початку, редакція звернулася за роз’ясненням до Підгорянської сільської ради. Станом на той момент, коли ця стаття вийде в друк, цього органу місцевого самоврядування юридично вже не існуватиме. Але ж люди, які працювали в сільраді і володіють інформацією, ще живі-здорові. І вони мають знати, кому і коли роздавалися землі на території колишньої сільради.
Виконуючу обов’язки голови сільради Ірину Пищиту нам побачити в день візиту не вдалося. Натомість пояснення надала місцевий землевпорядник Наталія Рябокуль.
Вона сказала:
— Землі, про які вам розповів Срібний, знаходились у державній власності. І хоча вони й на території сільради, але ми ними не розпоряджалися. Тому ми були лише поставлені перед фактом, що обласне управління Держгеокадастру віддало ті луки в приватну власність. Чужі для нас люди отримали по два гектари для ведення особистого селянського господарства. А потім віддали свої наділи в оренду. Всього там більше сорока гектарів. Фірма «Агростандарт» є орендарем. По-моєму, вони із Нових Санжар. Щодо Валявщини, де були городи кобелячан, то вже сільрада віддала ті ділянки жителям Підгорянської сільради під особисте селянське господарство. Там вісім гектарів. До речі, луки нам вдалося зберегти, хоча бажаючих приватизувати ті землі, що поряд із автодорогою, яка будується, було багато. Але ми оформили 21 гектар під громадські сінокоси.
Безумовно, редакція не задовольнилася виключно поясненням землевпорядника. Ми переглянули інформацію із Державної публічної кадастрової карти України. Це відкриті дані, які може отримати кожен громадянин України. Єдине, що потрібно, відповідним чином зареєструватися і мати особистий електронний ключ.
І ось, що говорить нам карта, тобто офіційний документ. Дійсно, наприкінці вересня 2020 року 14 земельних ділянок на луках між колишнім комбікормовим заводом і річкою Кобелячок отримали своїх власників. Тобто мова йде про 28 гектарів, а не про сорок. Реєстрацію права власності зробили через виконавчий комітет Руденківської сільради Новосанжарського району. Цей же орган на початку жовтня зареєстрував право оренди. Напевне, саме тому в Підгорі думають, що землі отримали новосанжарці. Усі нові власники дружно віддали свої наділи фірмі під назвою ТОВ «Агростандарт Натуральний продукт». А ця фірма зареєстрована в Полтаві. Вона має право займатися 15 видами діяльності. Але основний — вирощування зернових та технічних культур. Власником підприємства є громадянин Олександр Погорілий. До речі, Олександр Погорілий 5 листопада вже викупив одну із 14 двогектарних ділянок. Швидше за все, із часом чоловік викупить усе.
У принципі, пред’явити якісь претензії «Агростандарту» чи Погорілому на даний момент не зможе ніхто. Хіба що навесні хтось особливо принциповий, побачивши, що на колишніх луках сіють соняшник чи кукурудзу, звернеться в Держгеокадастр із повідомленням про нецільове використання землі. Адже на луках і пасовищах сіяти не можна. Для початку необхідно зробити спеціальний проект і змінити категорії землі, перевівши її з пасовищ у ріллю.
Хоча… Хто зараз цим переймається? Це ж при «совєтах» знали, що таке біоценоз, а зараз… Зараз бабло перемагає. Тимчасово, звичайно, але перемагає.
Редакція поцікавилася, що ж буде в разі, коли хтось дуже принциповий поскаржиться щодо нецільового використання луків і пасовищ. Нам відповів Олександр Іщенко, який у районному підрозділі Держгеокадастру опікується охороною земель. За його словами, спочатку порушника попередять і випишуть припис щодо усунення порушення. Якщо він через місяць цього не зробить, то вже буде накладений штраф у сумі від 5 до 20 неоподатковуваних мінімумів. Тобто порушник заплатить максимум 340 гривень. Читай — ори до несхочу.
А ось щодо земель під городами і пасовищами на Валявщині, то Публічна кадастрова карта мовчить. У всякому разі, станом на 13 листопада на ній не було жодних відомостей про реєстрацію права власності на більшу частину земель, щодо яких ми говорили із землевпорядником Підгорянської сільради. Є там приватний власник Василь Васильович Фещенко. Але свої шістдесят соток, як ОСГ, чоловік оформив ще в 2018 році. А 60 сотих — це явно не 8 гектарів.
Доля підгорян – у руках кобелячан
Дізнавшись із Публічної кадастрової карти, що землі під громадськими пасовищами та городи на Валявщині ще не отримали власників, ми знову звернулися за коментарем до вже екс-посадовців Підгорянської сільської ради. Нам пояснили, що відповідні рішення сесії по цих ділянках є, люди виготовляють технічну документацію. Скільки триватиме цей процес — невідомо. Зазвичай «по хорошому» прості смертні чекають документи близько року.
Ось тут і можуть виникнути проблеми. Справа в тому, що після виборів і створення громади, згаданими землями розпоряджаються вже в Кобеляках. І підгоряни повністю залежать від волі керівництва нової громади та депутатського корпусу. Виготовлені документи можуть просто не затвердити і роздати земельку «своїм». Або зробити документи для «своїх» швидше.
Так що жителям Підгори, які не хочуть залишитися без пасовищ, потрібно відслідковувати розвиток ситуації. Редакція «ЕХО» їм у цьому допоможе.
