Хлопець із Біликів хворіє на церебральний параліч. Але, не дивлячись на діагноз, не здається. Володя пише музику, радіє життю і чекає на італійські ходунки, які мають допомогти йому ходити.
Про 21-річного Володю Малуху, який живе в Біликах, ми вперше написали в серпні поточного року, тобто чотири місяці тому. Один із співробітників редакції побачив у соцмережі пост. У ньому мова йшла про те, що хлопчина, який хворіє на дитячий церебральний параліч, потребує допомоги. Хлопець, котрий, не дивлячись на тяжку недугу, живе повноцінним життям, зокрема малює і пише музику в стилі «реп», залишився без комп’ютера. Читай — без основного інструменту для написання музики. Старенький ноутбук, на якому протягом кількох років творив Володя, як кажуть, «ліг». А грошей для покупки нового обладнання в сім’ї немає. Тим більше, що Володя мріяв і прагнув придбати потужний комп’ютер, здатний «потягти» програми для зведення та мастерингу музичних композицій.
Після виходу статті в «ЕХО» про Володю Малуху одразу ж написали кілька інших видань, його історією життя і боротьби зацікавилися телевізійні журналісти. Буквально за кілька місяців хлопчина з Біликів став ледве не телевізійною «зіркою». Сюжети про нього вийшли на обласних та всеукраїнських телеканалах, про нього дізналася вся Україна. І не просто дізналася. На рахунок Володі почали надходити кошти. Благодійників, людей, які вирішили допомогти хлопцеві у придбанні омріяного комп’ютера, було багато, кілька десятків. Гроші йшли з усієї України. І буквально за три місяці на картці Володі вже була сума, достатня для покупки комп’ютера. Наприкінці листопада Малуха через Фейсбук повідомив, що обладнання він придбав. Хлопець подякував усім благодійникам і присвятив їм свою нову музичну композицію, створену за допомогою вже нової техніки.
«Реп» пишуть на білицькому Подолі
Днями ми домовилися із Володею Малухою про зустріч. Адже до цього знайомство і співпраця були заочними через сучасні електронні гаджети та встановлені на них месенджери, тобто програми для повідомлень.
…Білицький Поділ. На самій окраїні села, за якою вже починаються луки, невеличка, але впорядкована хата. У дворі кури, невеликий сторожовий Шарік зустрічає гостя не гавканням, а дружнім вилянням хвостом. Господиня, Володина бабуся Наталія Калістратівна, зустрічає і запрошує до хати.
Володя — за комп’ютером, у зубах олівець. Саме за допомогою олівця та власного підборіддя репер, у якого не працюють руки, набирає тексти, складає в композиції ноти, відлаштовує тональності, вставляє шумові ефекти.
Старенький спортивний костюм, на ногах утеплені капці. Ніяких золотих ланцюгів, бейсболок зі стразами, хутряних шуб та іншої атрибутики шоу-бізнесу. Такий собі справжній репер, без понтів та пафосу.
Під час нашої недовгої розмови Володя постійно посміхається, часто — сміється.
Бабуся каже:
— Як він чекав цього моменту, коли назбирає грошей. Музика для нього — все. Ті кілька місяців, коли не було комп’ютера, нудився страшенно. Ну почитає трішки, ну погуляємо ми з ним. А день то довгий. А зараз він цвіте!
Володя розповів, що маючи достатню для придбання комп’ютерної техніки суму грошей, підбирав комплектуючі самостійно. Системний блок замовив у одному місці, монітор — у іншому.
Каже:
— Та я вже давно все знайшов і підібрав під свої потреби. Грошей тільки не було. Так що купив усе швидко, а служба доставки додому привезла. Взагалі, я сам не очікував, що потрібну суму пожертвують так швидко.
За словами хлопця, у основному пожертви надходили в межах двох-трьох тисяч гривень. Було два надходження по 10 і 20 тисяч.
Наталія Войткевич коментує:
— Він у нас взагалі дуже самостійний. Наскільки дозволяє здоров’я, все робить сам. Сам і нотну грамоту вивчив, сам і комп’ютер освоїв. Тепер чекає медичного обладнання, яке дозволить йому і ходити самостійно.
У очікуванні «ходунків» від Миколая
Як ми вже говорили вище, історією Володі Малухи зацікавилися багато людей. Його підтримали відомі в Україні музиканти Ілля «Танк» Шилов, Олег «Фагот» Михайлюта, Олександр Кривошапко, Vova Zi Lvova, музичний продюсер Юрій Фальоса. Вони не обмежилися виключно моральною підтримкою. Хтось — сам переказав певну суму грошей, хтось звернувся із закликом допомогти талановитому біличанину через свої сторінки в соцмережах. І завдяки широкому розголосу був отриманий швидкий результат.
Але Володя Малуха сподівається, що приємні для нього дива в 2020 році ще не закінчилися. Він поділився невеличким секретом:
— Перед святом Миколая знову їхатиму в Київ, на телеканал «Інтер». Буде нова зйомка. Мають мені спеціальні ходунки з Італії привезти. Кажуть, що їх уже виготовили й купили. Чекають, доки одна дівчина з Києва їх в Україну привезе.
Володя розповів, що вже згаданий музичний продюсер Юрій Фальоса не обмежився лише участю в зборі коштів на придбання комп’ютера.
Хлопець сказав:
— Вони, Фальоса і ще один чоловік із Полтави, почали шукати для мене спеціальні ходунки,
За словами Володі, Юрій Фальоса та інші доброзичливці вийшли в Італії на всесвітньовідому фірму «Грілло», яка виготовляє спеціальне обладнання для інвалідів. Але виникла проблема. І справа навіть не в тому, що подібне обладнання коштує від ста тисяч гривень. Покупку мають оплатити благодійники.
Представники підприємства, ознайомившись із детальним діагнозом Малухи, висловили сумнів у тому, що йому підійде їх продукція.
Володя згадує:
— Вони спочатку сказали, що мені ці ходунки не підійдуть. Ніби, я не зможу в них ходити. Надто в мене тяжка стадія хвороби.
Бабуся додає:
— А ми їм кажемо: «Та піде він. Він же ходив за візочком по двору. І відео є». А вони: «Пришліть відео, будемо дивитися». Ми послали. Добре, що Володя не стер те відео. Вони подивилися і відповіли: «Діло буде. Робимо».
Так що вже в цьому 2020 році біличанин із ДЦП спробує зробити свої перші кроки.
А ми будемо тримати за нього кулаки. Він має піти. Адже це Володя Малуха. Хлопець, мрії якого збуваються.
