Люди прохають якнайшвидше затвердити бюджет Кобеляцької громади, а також врахувати при його формуванні їх потреби. Із таким же проханням до міського голови і депутатів звертаються й медики. Адже з Нового року можуть припинити роботу 11 ФАПів та 4 медамбулаторії.
До редакції звернувся житель Кобеляк Григорій Тригубенко. Чоловік уже багато років хворіє на цукровий діабет першого типу. Кожного дня Тригубенко змушений робити собі ін’єкції інсуліну. Без цього препарату Григорій та ще кілька сотень мешканців Кобеляцької громади будуть приречені на повільну смерть, через ускладнення, що неминуче виникнуть у результаті відсутності компенсації рівня глюкози в крові.
Уже кілька років поспіль у кобеляцьких діабетиків виникають проблеми через перебої із забезпеченням їх безкоштовним інсуліном. Справа в тому, що держава постійно недофінансовує відповідну бюджетну програму. Для того, щоб медики докупили інсулін і передали його хворим, гроші із своїх бюджетів виділяли органи місцевого самоврядування. Зараз сільських рад уже немає, районної теж. Гроші із держбюджету для закупки хоча б якоїсь кількості інсуліну надійдуть аж у квітні. Отже, діабетики можуть сподіватися або виключно на себе, або на допомогу керівництва Кобеляцької та Білицької громад.
Григорій Тригубенко розповів:
— Кобеляки грошей на інсулін своїм хворим не давали ніколи. От я й боюся, що не дадуть і цього разу. А нас, таких, що хворіють на діабет першого типу, якщо не помиляюся, пару сотень є. І це ж тепер страждатимуть не лише кобелячани, а й мешканці практично всіх сіл. Ну Білики і Бутенки будуть себе нормально почувати. Там гроші на інсулін давали завжди. А за свої купити ліки зможе не кожен. Та й у продажу в Кобеляках інсуліну немає, потрібно їхати в Полтаву. Знову ж, не наїздяться люди.
Для того, щоб звернути увагу влади на потреби діабетиків, Тригубенко організував збір підписів під листом-зверненням до міського голови Олександра Копельця та депутатів Василя Кіптілого і Таміли Шевченко із проханням прийняти спеціальну програму із придбання інсуліну, а також передбачити для цього кошти в бюджеті.
Григорій каже:
— Бюджет громади буде десь мільйонів 150–160. Нам мільйона на рік з головою вистачить. А там, можливо, держава почне всі гроші давати.
Про те, що вже через місяць у жителів Кобеляцької громади, хворих на діабет, виникнуть серйозні проблеми, говорить і Любов Коломієць, керівник кобеляцького ПМСД. Щоправда, Любов Афанасіївна, як людина, котра володіє більшим масивом інформації, попереджає, що без вирішення питань із фінансуванням медичних проблем на рівні громади постраждають не лише хворі на цукровий діабет першого типу. Можуть припинити свою роботу всі одинадцять ФАПів, що працюють на території колишнього району, та чотири медамбулаторії.
Любов Коломієць пояснює:
— Про проблеми інсулінозалежних людей знають усі. Я про це давно надіслала відповідні листи керівникам громад. Так, Кобеляцьку громаду ми попросили виділити 580 тисяч гривень на інсулін. Це — при загальній потребі в два мільйони триста двадцять тисяч. Пояснюю, чому ми просимо саме таку суму. Цих півмільйона має вистачити для придбання інсуліну до квітня, коли почне надходити інсулін, придбаний за кошти держбюджету. Отже, люди, їх здоров’я, будуть збережені. Виділення матеріальної допомоги на придбання інсуліну при зверненні окремих громадян, як це практикувалося в міській раді, — це не підхід для справжнього вирішення проблеми. Тому дам, тому не дам, сьогодні провели засідання ради чи виконкому, завтра — ні, а час іде. А діабет не чекає, він руйнує людський організм. Організм людей, які є жителями громади, на благо яких, нібито, прийшли працювати міський голова і депутати. І що та тисяча допомоги? Це — копійки. Уже зраз у мене в кабінеті плачуть діти з одного із сіл громади. Їм потрібно інсуліну на сім тисяч гривень щомісяця. А їх двоє у сім’ї! Де батьки візьмуть скільки грошей? Та інсулін — це ще половина біди. Національна служба охорони здоров’я не виділяє коштів на утримання ФАПів, не виділяє грошей на амбулаторії, де немає лікаря. А в нас аж чотири таких амбулаторії. Ми на їх утримання отримували гроші з районного бюджету. Тепер із бюджетів громад. Якщо коштів не буде, то із Нового року припинять роботу усі 11 ФАПів та 4 амбулаторії. Уже зараз потрібно приймати бюджети і закладати в них гроші на ці потреби. Уже зараз потрібно, аби Кобеляки та Білики заключили між собою договір про міжмуніципальне співробітництво і разом фінансували ПМСД. Так, нам медикам, можливо було б краще, аби кошти надходили із одного бюджету, скажімо, Полтавської районної ради. Але там грошей немає. Там і рада, як така, існує лише на папері. Отже, повертаємось до громад. Я підтримую хворих у їх зверненні до місцевої влади. Зараз настає своєрідний момент істини. Він покаже, хто дійсно турбується про людей, а хто брехав на виборах, аби лише прийти до влади.
Редакція «ЕХО», у свою чергу, обіцяє надрукувати поіменно прізвища депутатів, які не проголосують за виділення грошей на інсулін та утримання медичних закладів.
