Вранці 30 грудня вже минулого року зателефонував товариш і напівжартома поздоровив:
— Вітаю, Кобеляки стали селом!
Те, що в житті містечка саме 30 грудня 2020 року відбулися грандіозні зміни, думаю, помітили уже всі. Точніше, зміна то одна, але наслідків у неї може бути багато.
Мова йде про відкриття тієї частини автомагістралі Н-31, Дніпро — Царичанка — Кобеляки — Решетилівка, що фактично відводить потік транзитного транспорту в бік від містечка. Уже після 11-ї години ранку, коли трасу відкрили, у Кобеляках стало незвично тихо, а на дорогах — пусто.
З цього дня почалася фактично нова ера в житті Кобеляк, як і багатьох інших населених пунктів, через які пролягала «стара» дорога між Дніпром і Решетилівкою. Звичайно, дорогу ще рік будуть доробляти, адже в кінці року, намагаючись встигнути виконати обіцянку, дану Президенту і Президентом, останні десятки метрів «бетонки» робили вдень і вночі по всім відомому методу «ср..ла-мазала, глини не хватило». Величезний обсяг роботи ще належить виконати в районі сіл Бутенки і Бережнівка, а в сусідній Царичанці та інших населених пунктах Дніпропетровщини в плані будівництва нової дороги ще, як кажуть, «і кінь не валявся».
Але Кобеляки вже не транзитне містечко. Добре це чи погано? Однозначно сказати не може ніхто. Адже вже наступного дня після відкриття об’їзної дороги одні зітхнули з полегшенням, позбавившись постійного гулу та дрижання стін від величезних фур, інші — зітхнули тяжко, зрозумівши, що назавжди втратили бізнес або робоче місце, до якого звикли. Одні чекали цього дня із радісним нетерпінням, інші — зі смутком.
Якщо оцінювати подію, керуючись критеріями історії та географії, то 30 грудня 2020 року стало початком небувалого занепаду Кобеляк. Саме і мав на увазі мій товариш, коли жартував про «село Кобеляки».
Дійсно, століттями саме наближеність до торговельних шляхів визначали розвиток тисяч населених пунктів і навіть цілих країн. Війни — і ті точилися за торговельні шляхи, за право контролю над ними.
Так було протягом практично всієї відомої історії людства.
Але ми живемо в 21 столітті, коли процеси в людській цивілізації змінюються із небаченою швидкістю. Навіть сто років тому життя на планеті так швидко не мінялося.
І, можливо, зовсім скоро, по мірках історії, звичайно, важливість наземних транспортних шляхів уже втратить своє значення. Он у багатьох країнах почали літаючі таксі запроваджувати. Дивись, років через 20-30 і в Україні більше літатимуть, аніж їздитимуть.
А, можливо, без транзитного транспорту Кобеляки отримають додатковий поштовх для розвитку, стануть привабливішими для мешканців мегаполісів. А що, місто тихеньке, чистеньке, мінімум зручностей є, із екологією все в порядку. Це —не загазовані і закорковані Дніпро чи Полтава. От і переселяться люди. Працювати можна у великому місті, а жити в Кобеляках, нова дорога даватиме можливість долати відстань між домом і місцем роботи за годину, а то й швидше. Окрім того, у карантинні часи все більш актуальною стає робота на відстані. Якщо працювати в Інтернеті, то чим Кобеляки поступаються тому ж Дніпру чи навіть Києву?
Так що можливо все. І відбуватиметься усе це — розвиток або деградація — на наших очах. Уже років через п’ять побачимо — таки місто чи вже село.
