Відповідь на таке майже гамлетівське запитання має дати теперішня місцева влада.
Редакція «ЕХО» у свій час неодноразово звертала увагу своїх читачів, у тому числі і тих, хто відноситься до розряду «властьімущих», на дивні, м’яко кажучи, пріоритети у використанні бюджетних коштів. Та районні депутати охоче виділяли гроші (коли вони в них у бюджеті ще були) на всілякі розваги на кшталт «Рибальських фестивалів», туристичних кластерів, купляючи то клітки для звірів, то мангали, то ковзани і лижі для міської ради. При цьому не реагуючи на прохання медиків про закупівлю ліків, які рятують життя під час інфаркту. За це нас, за статті мається на увазі, «владці» не любили. Але й адекватно не реагували. Воно так завжди, чомусь, виходить: тільки-но людина отримує портфеля чи портфелика, як починає вважати, що має монополію на істину. Більше того, думати, що отримує безсмертя і невразливість від усіх хвороб. Дійсно, ну який інфаркт чи інсульт може бути в депутата, тим більше — голови рай- чи міськради. Ну а без ковзанів, лиж, фестивалю із юшкою та горілкою воно ж якось не по-людськи. Ніби ти й не влада зовсім. Та й люди тільки про це й просять.
Потім гроші у всіх закінчилися, точніше, хитра держава їх «зв’язала» шляхом змін у податковому законодавстві та налигавши місцевій владі безліч нових обов’язків. А невирішені проблеми в медичній сфері так і залишилися невирішеними.
От, приміром, зараз під загрозою закриття опинилися більшість із шістнадцяти діючих на території Кобеляцької громади ФАПів. Справа в тому, що державних коштів для їх утримання явно не вистачить. І лише місцева влада може дати грошей на те, аби хоча б зарплату сільським фельдшерам платити.
Але цієї доплати, якщо її ще виділять, не вистачить для «латання» всіх «дірок» у медицині. Справа в тому, що держава не дасть грошей на ФАПи зовсім, якщо там не забезпечать «рівного доступу» до медпослуг. Один із обов’язкових моментів цього «рівного» доступу — наявність туалетів для інвалідів‑візочників. Це названа лише одна обов’язкова умова для подальшого існування медзакладів. Насправді їх, умов, більше.
Ніби, все добре, все правильно, все по-європейському навіть. Але держава, як завжди, «забула» про одну, теж обов’язкову, «дрібницю». Грошей забула дати на всі необхідні переобладнання. А без них, тобто без певної суми коштів, зараз нічого не зробиш. Ні матеріалів не закупиш, ні безкоштовно працювати нікого не примусиш. І суми, які необхідно витратити на доведення кобеляцьких ФАПів до європейського рівня, обраховуються мільйонами. Тими самими мільйонами, які у свій час районна влада безтурботно «фірила» на розвиток туризму, утримання футбольних команд та величезного ландшафтного парку. А нинішня міська, яку нібито вже й півник у одне усім відоме місце клює, має наміри не менш безтурботно тратити на спортінструкторів, убогий зоопарк та інші забаганки «царька» та його челяді.
Хтось скаже:
— Які можуть бути мільйони на встановлення унітазів у кількох ФАПах?
Нагадаю, що всі оті медзаклади будували мінімум років сорок тому, ще за радянськими нормами. А зараз ввели нові, європейські. І для того, щоб облаштувати нормальний санвузол, доведеться половину будівлі переробляти. Більше того, навіть взяти на баланс, а потім почати щось робити в будівлях медзакладів є великою проблемою. Адже на них технічної документації просто немає! Від слова «зовсім»!!! Або загубили десь у архівах, або її не було ніколи. А виготовлення — це знову гроші. Отак мільйончик-другий і «накапає».
Хтось скаже:
— Так спорт теж потрібно розвивати.
Потрібно. Ніхто й сперечатися не збирається. Але ж через дефіцит грошей потрібно й із пріоритетами визначатися. І відповісти собі й людям на запитання — хто для села важливіший: фельдшер, який визначить інфаркт чи гіпертонічний криз, чи дядько, який інших дядьків на хвутбол збирає, а потім п’є з ними горілку?
Поки що ми бачимо в новій владі дискусії про кількість старост і спортінструкторів. Про ФАПи знову забувають. Таке враження, що нові депутати, як і їх попередники, хворіти не збираються. Ну, а міський голова взагалі безсмертний.
