У неділю, 20 червня, у Сухій відбувся традиційний святковий захід «Зелене свято Гончаревого дитинства».
Нагадаємо, що у зв’язку з пандемією коронавірусу, в 2020‑му дійство не проводилося. Цього року кількість відвідувачів була меншою, ніж зазвичай. Хоча аудиторія глядачів була досить різновіковою.
Гостей заходу організатори традиційно зустрічали біля музею-садиби відомого українського письменника Олеся Гончара. У цьому будинку пройшли його дитячі роки. Відвідувачі садиби оглянули особисті речі родини й самого Олеся Терентійовича.
Біля музею був облаштований стіл із узваром, вергунами і чаєм, якими пригощали всіх охочих. Музичний супровід забезпечував гармоніст Віктор Фесюра.
Літературно-мистецьке дійство проходило на імпровізованій сцені, неподалік музею-садиби. Відкрили захід ведучі Дмитро Бобрищев і Наталія Скакун.
Першим присутніх привітав працівник Кобеляцької міської ради Андрій Мельник.
Свою книгу «Наше Солошине» презентував місцевий письменник Михайло Задорожній. Один примірник він вручив Тетяні Бондаревській, керівнику музею-садиби Олеся Гончара, а інший передав Тетяні Чешко, очільниці Кобеляцького музею літератури та мистецтва імені Олексія Кулика.
Концертну програму для гостей заходу підготували художні колективи Кобеляцького центру культури і дозвілля та Придніпрянського сільського будинку культури. Пісні виконували Інна Козько, Альона Ткаченко, Алім Чесак, Наталія Бодня та інші.
Також відвідувачі мали можливість придбати роботи майстрів народного мистецтва.
Для довідки
Олесь Гончар народився 1918 року в селі Ломівка, неподалік Катеринослава (нині в межах Дніпра), у родині Терентія Сидоровича (1890–1941) та Тетяни Гаврилівни (1893–1920) Біличенків.
Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, з Ломівки його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області.
1927 року Олександр Біличенко при вступі в школу був записаний як Олесь Гончар (дівоче прізвище матері, прізвище бабусі та дідуся по матері; ім’я Олесь з’явилося, бо в класі вже був інший Сашко, тому, щоб розрізняти учнів, хлопця записали як Олесь). Також йому виписали в сільській раді нове свідоцтво про народження, згідно з яким він, начебто, народився в Сухій. Відтоді все життя Олесь Гончар вказував місцем свого народження Суху. Уже в наш час вдова Олеся Гончара Валентина розповіла про це, а також про справжнє місце народження письменника.
Як підтвердження, було знайдено запис у метричній книзі Покровської церкви Ломівки про те, що письменник народився саме в Ломівці.
