Верховна Рада прийняла закон про зміни в Податковому кодексі. Новий закон стосуватиметься майже кожного жителя сільської місцевості. Відтепер більше доведеться платити за будь-яку земельну ділянку, більшу, ніж пів гектара.
Безумовно, газету «ЕХО» зацікавила інформація щодо нововведень у оподаткуванні. Адже переважна більшість наших читачів є саме селянами. І для них конче важливо знати правду про те, скільки ж їм насправді доведеться платити за ті «клаптики» землі, якими вони користуються. Тому ми вирішили розібратися у проблемі і повідомити про результати наших читачів.
Перш за все, кожен, хто має в обробітку більше, ніж пів гектара землі, повинен усвідомити, що наприкінці 2022‑го року за ті «сотки» чи гектари доведеться заплатити більше, аніж у році 2021‑му.
Наповнити бюджет чи забрати землю?
Питання, що й казати, цікаве. І відповідь на нього ми зможемо отримати, по меншій мірі, через рік, коли селяни заплатять, а потім приймуть рішення.
Та для початку — витяг із гарної статті авторства Владислава Обуха, надрукованої на віртуальних сторінках Укрінформ.
«…Не потрібні жодні соціологічні опитування, щоб зрозуміти: більшість «понадпівгектарних латифундистів» вважають новий податковий підхід несправедливим. Адже їх «без суду і слідства» зарахували до числа тих, хто вирощує садовину й городину на продаж. І нікого при тому не хвилює, що в родині, яка хазяйнує на 60 сотках, приміром, може бути п’ятеро чи восьмеро дітей. Тож усього того надміру вирощеного якраз і вистачає їм на харчування й утримання господарства. Хіба що квасолі та гарбузового насіння заготівельникам продадуть на кілька сотень гривень…
Це — аргументи, з якими автор погоджується як людина, котра виросла в селі.
Водночас — як прибічник справедливого підходу, за якого усі мають платити податки із будь-якого отриманого доходу (звісно ж, із передбаченими законом винятками) — не можу не погодитися і з доводами авторів законопроєкту № 5600. Голова комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев пояснює ініціативу тим, що через відсутність оподаткування в цій сфері держава щороку втрачає до 10 мільярдів гривень, які насправді не поповнюють бюджети домогосподарств, а осідають у кишенях власників агрохолдингів і трейдерів, котрі заробляють на експорті вирощеної продукції на подрібнених (часто — лише на папері) земельних масивах. Саме вони, а не селяни, мовляв, і є основними вигодоотримувачами від такого статус-кво.
Тобто, одна з глобальних цілей законодавчої ініціативи начебто благородна — вирівнювання податкового навантаження на сільгоспвиробників і детінізація обробітку землі. Адже, за різними даними, без належного оподаткування (у кращому випадку — тільки зі сплатою «копійчаного» податку на землю, а, здебільшого, навіть без нього) господарська діяльність в Україні ведеться на 8–10 мільйонах гектарів…
…Дехто з політиків та експертів навіть каже, що відповідні податкові зміни взагалі вносили в інтересах великих землевласників і землекористувачів — тим паче, з наближенням дати допуску на земельний ринок юридичних осіб (з 1 січня 2024 року). Мовляв, наступний рік селяни ще якось похазяйнують на своїх наділах, а в 2023‑му, коли почнуть надходити повідомлення про нарахування МПЗ за попередній рік, муситимуть замислитися: чи потрібна їм така «ноша»? Тож дехто вважає, що в кращому випадку селян у такий спосіб «стимулюватимуть» активніше передавати землю в оренду фермерам і агрохолдингам, що дозволятиме за рахунок орендної плати компенсувати суми, сплачені як МПЗ. У гіршому ж — і про це говорять не лише політики-популісти — власників паїв підштовхуватимуть до продажу своїх наділів. Економісти навіть підрахували, що такий «трюк» може збільшити земельний банк великих і середніх агровиробників щонайменше на один мільйон гектарів.
Доживемо до 2023-го
Для того, щоб розповісти нашим читачам про певні більш дрібні, але від цього не менш важливі тонкощі сплати нового податку, ми звернулися за допомогою до співробітників кобеляцького підрозділу податкової інспекції.
На жаль, поки що, станом на середину грудня 2021-го року, податківці ніяких роз’яснень не надали.
По-перше, як поінформували нас у податковій, на рівні Кобеляк вони не уповноважені надавати роз’яснення.
По-друге, і це головне, поки що вони самі не знають, як буде справлятися новий податок.
У принципі, прийняти закон — це ще зовсім не означає, що він буде діяти. Так, в Україні із вересня 2021-го триває так звана податкова амністія. Але перші її результати дають підстави говорити, що задум влади вивести з тіні мільярди неоподаткованих гривень, швидше за все, закінчиться грандіозним «пшиком». Адже, приміром, у Кобеляцькій громаді за два з половиною місяці амністії ніхто нею так і не скористався.
Окрім того, потрібно врахувати, що «верхи», приймаючи закон про зміни в оподаткуванні, не подумали про те, хто ж буде його адмініструвати на місцях. Адже штати місцевих податкових скоротили до мінімуму. І не зрозуміло, хто ж буде виявляти оті тисячі гектарів землі, за які майже нічого не платять, і хто надсилатиме повідомлення одноосібникам про необхідність заплатити. А немає повідомлення — немає сплати. Це передбачено в Податковому кодексі.
Так що панікувати власникам гектара землі ще рано. Давайте доживемо до 1 січня 2023-го року, коли потрібно буде починати платити.
За пасовища і сіножаті потрібно платити менше
Якщо доживемо до того 2023-го і нічого не зміниться, то що потрібно врахувати вже зараз.
Ціна мінімального податкового зобов’язання буде різнитися в залежності від нормативно-грошової оцінки.
От давайте разом проведемо підрахунок.
Оцінка одного гектара ріллі в Полтавській області становить 30 тисяч 390 гривень, а вже гектара сіножатей — 5556 гривень і 5 копійок, пасовищ — 4284 гривні 71 копійку.
Користуючись формулою розрахунку мінімального податкового зобов’язанння, вираховуємо, що за гектар ріллі необхідно буде заплатити 1519 гривень, сіножатей — 278, пасовищ — 214. Тобто сума сплаченого внеску за пасовища буде в сім разів менша, аніж за ріллю.
Окрім того, від названої суми одразу потрібно відмінусувати податок за землю. Ну й інші відрахування до бюджету, якщо такі були.
Важливо зрозуміти, що якщо у вас є 50 «сотих» землі, то на них новий податок не розповсюджується. Платити доведеться за всі «сотки», що зверх цієї кількості.
Також врахуйте, що якщо ваш гектар чи два знаходяться в межах населеного пункту, то на них новий податок теж не діє.
На цьому поки що все про новий податок на селян. Будуть новини, обов’язково напишемо і роз’яснимо. Поки що — спимо спокійно і готуємось до зустрічі Нового року.
