Після сміттєвого колапсу в Кобеляках редакція поцікавилася, як вирішують подібні ситуації в сусідніх громадах.
Ми звернулися за інформацією до керівників Білицької, Новосанжарської, Царичанської та Козельщинської громад. Як виявилося, у сусідів ситуація набагато благополучніша, у порівнянні з Кобеляками. Але під час спілкування майже всі керівники громад говорили про те, що проблема поводження з побутовими відходами є загальнодержавною. І повністю вирішити її власними силами, без допомоги і підтримки держави, зможуть одиничні громади. Такі, скажімо, як Горішні Плавні, у котрих в силу географії є практично необмежені можливості для захоронення відходів.
Один з голів місцевого самоврядування, попросивши в цьому місці не називати його персонально, сказав:
— Ось дивіться, поділили нас на громади, частенько порушивши навіть прийняті на рівні держави методики і принципи. При цьому, думали, по-моєму, про якісь власні інтереси. І зовсім забули про створення системи утилізації. Держава ще кілька років тому мала б чітко сказати, де будуть потенційні сміттєпереробні заводи, де сортувальні станції, де полігони для захоронення. І зарезервувати певні земельні ділянки для цих потреб. Але цього не зробили. Тепер нам пропонують між собою домовлятися, хто ж стане отим своєрідним пилососом, до кого повезуть сміття з кількох громад. При цьому, навіть не обіцяючи цій «жертві» якихось пільг, преференцій, підтримки. Ну й хто з голів громад захоче, щоб на його землі ставили завод, везли туди відходи з кількох колишніх районів? Та його ж люди проклянуть і не виберуть.
Що ж, із таким твердженням важко не погодитися. Влада в Україні вже багато разів змінювалася, але жодного разу не демонструвала навіть бажання вирішити проблему утилізації відходів системно.
Біличани не змогли купити сміттєвоз, думають про сортувальну станцію
Про ситуацію з утилізацією твердих побутових відходів у Білицькій громаді нам розповідав заступник селищного голови Ігор Федь.
Для початку він нагадав, що на території громади є паспортизований полігон. Але визнав:
— Керівництво селища чудово розуміє, що це тимчасовий вихід із ситуації і зараз нам би вже не видали дозвільних документів. А полігон протягом певного проміжку часу вичерпає свій ресурс. Тому ми постійно шукаємо інші варіанти утилізації відходів. У минулому році планували придбати сміттєвоз об’ємом 15 кубометрів, аби вивозити відходи на полігон у Горішні Плавні. Але не вдалося. Білики свою половину необхідної суми виділили, а з обласного бюджету кошти не надійшли. Гроші нам, звичайно, повернули, але проблема залишилася. Зараз вивчаємо варіант встановлення сортувальної станції. Невдовзі поїду в Миргород, де подібний об’єкт ввели в експлуатацію. Готовий взяти із собою журналістів.
Тариф на вивезення відходів у громаді різний. Білицьке ПКС «Старт» вивозить за 11 гривень з людини, КП «Бутенківське» — 6,26 гривні.
Царичани можуть спати спокійно
А ось царичанський селищний голова своєю відповіддю відверто здивував. Геннадій Сумський сказав, що навіть у далекій перспективі сміттєвий колапс громаді не загрожує. Він пояснив:
— Ми маємо паспортизований полігон. У свій час встигли, при сприяння земляка-нардепа, зробити документи. Потужності цього полігону вистачить надовго. Ми із вами стільки не проживемо. Також область нам у свій час допомогла із отримання потужної спеціалізованої техніки для роботи на такому полігоні. Можемо навіть допомагати сусідам з такою технікою. Так що, дякувати долі, для Царичанки проблема утилізації відходів гостро не стоїть. Тариф для населення в Царичанській громаді становить 18,63 гривні з особи.
Олександр Троцький: «Для одного заводу потрібні відходи із 5–10 громад»
Козельщинський селищний голова Олександр Троцький говорить, що займатися вирішенням проблеми утилізації відходів почав із перших днів свого обрання на посаду. Він пояснює:
— Я за освітою еколог. Тому дуже добре розумію важливість питань поводження з твердими побутовими відходами. Вважаю, що злагоджена робота нашої команди дала очікуваний результат. По-перше ми оформили документи на полігон. Це було дуже важко, довго і дорого, але ми це зробили. По друге, встановили у всіх населених пунктах громади урни. По-третє, закінчуємо процес встановлення баків для збору відходів. Для пластику, до речі, у нас окремі ємності. Виготовляє їх наше комунальне підприємство. Впроваджуємо сортування. Люди вже розділяють відходи, несучи їх до баків, а потім комунальники будуть сортувати їх далі. Пластик пресуватимемо і відвозитимемо на переробку. Запрошую в громаду, щоб ви на власні очі побачили, що це правда і що в Козельщині набагато чистіше, ніж… Думаю, що в нас громада одна із найчистіших в Україні. Тариф у нас такий — для селища 30 гривень із домоволодіння, для сіл — 39,80.
Ми поцікавилися в Троцького, як у фахового еколога, думкою про можливість будівництва в тій чи іншій громаді сміттєпереробного заводу. Він пояснив:
— Для того, щоб забезпечити такий завод сировиною, необхідно, аби на підприємство везли відходи з 5–10 громад. Кількість населення в них має становити в загальному 70–100 тисяч чоловік. Усе це давно прораховано і відомо.
Зачепилівки вистачить на 2–3 роки
У новосанжарській громаді проблема утилізації відходів теж не є «гарячою». Близько десяти років тому в Зачепилівці, населеному пункті, що входить до складу громади, був збудований сучасний полігон для утилізації ТВП.
Але селищний голова Геннадій Супрун говорить, що це відносне благополуччя, що не має заспокоювати владу. За його оцінкою, потужності полігону вистачить років на 2–3. Далі він буде заповнений вщерть.
Геннадій Іванович розповів:
— Так, у нас сьогодні «не горить». Але ж потрібно думати і про завтра. Зараз опрацьовуємо два варіанти. Перший — розширення меж діючого полігону. Другий — сортування і вивезення на переробне підприємство. Є сподівання, що його відкриють у Решетилівській громаді.
До речі, днями в Нових Санжарах знизили тариф на вивезення відходів для населення. Тепер він становить 16,94 гривні.
