Навіть на долю відсотка не боюся помилитися, стверджуючи, що головним питанням, яке нині цікавить всіх без виключення українців, є «Коли закінчиться війна?».
Не один і не два рази доводилося відповідати на ці питання особисто при зустрічах з різними людьми. Відповідь була і є однаковою: «Я, особисто, не знаю. І думаю, що не знає ніхто в цілому світі.»
Та що там говорити, ніколи не відмовлюся від того, що до останнього дня не вірив у те, що війна взагалі розпочнеться. Як виявилося, жорстоко помилявся.
Та достеменно знаю лише одне — попереду в нас Перемога. Але перед тим ще дуже-дуже багато випробувань і тяжких днів та місяців. Про роки і думати не хочеться. Але потрібно бути готовим і до цього.
Але весь час до Перемоги буде дуже тяжким. Війна в більшій чи меншій мірі зачепить кожного з нас. Дорожчають і дорожчатимуть у найближчій перспективі всі без виключення товари і продукти. «Урізатимуть» зарплати. Буде менше роботи. Швидше за все, почне «піднімати голову» криміналітет.
Так, усе це буде. Через все це доведеться пройти і все це пережити.
Потім обов’язково почнеться підйом. Якщо європейці та американці не підведуть і виконають свій навіть моральний обов’язок та дадуть грошей на відбудову України, то нас очікує небувалий економічний бум. Буде й робота, і нові можливості.
А зараз… Давайте зараз, попри усі сьогоднішні і майбутні труднощі та проблеми, ставитися до всіх цих викликів з гумором та іронією.
От, приміром, візьмемо тезу про те, що їсти доведеться менше, а фізично працювати — більше. Як на мою суб’єктивну думку — це прекрасно. Адже у своїй переважній більшості українці давно звикли до певного, і не боюся перебільшити, досить високого, у порівнянні з більшістю жителів планети Земля, комфорту. Уже кілька десятиліть поспіль ми рухаємося дуже мало, а їмо занадто багато. І їмо дуже висококалорійні з величезною кількістю швидких вуглеводів страви. Мова про всі оті ковбаси, булочки, прянички та цукерочки, солодкі газовані напої та погане пиво.
І от тепер матимемо шанс їсти менше всього того непотребу, а більше можливостей спалювати оті зайві калорії. Згадайте 60–70‑ті роки, передивіться старі фото з пляжів. Людей із зайвою вагою практично не було. А зараз практично немає людей із вагою нормальною. І повно діабетиків, інсультників та інфарктників. Причому — серед молоді.
Знаю, що дехто почне обурюватись. Мовляв, бідні-нещасні українці і до цього голодували. Народ, не гнівіть Бога, не голодували. І поки що не видно підстав для того, щоб всерйоз боятися того голоду.
І якщо у вас зараз, саме в цей момент, щось складається не так, як ви планували, виникають якісь непередбачувані проблеми, то це — не привід для відчаю. Якщо ви живі-здорові, маєте дах над головою і не чуєте вибухів та пострілів, то у вас все більш-менш нормально.
От якби й після Перемоги не втратити звички їсти менше, а працювати фізично більше.
