Днями прочитав текст, написаний єдиним серед нині живих українців генієм. Ліна Костенко на подібне визначення заслуговує однозначно. Підписуюсь під кожним її словом. Сам так просто і гарно написати навряд чи зумів би. Тому цитую Ліну Василівну повністю. Але не втримаюся, аби не додати свої «п’ять копійок».
- «…Аграрна країна. Кожен може закопати. Вороги сприймаються, як дармові добрива.
- Хазяйновиті люди. Кожній родині потрібен БТР для оранки, з корпусу ракети роблять мангал, погнуте здають на метал.
- Винахідливі. Воюють всім, що є: коктейлями, пиріжками, консервованими огірками, прокльонами і навіть голими руками.
- Безстрашні. Після 90‑х, 2008‑го, 2014‑го і коронавірусу, бояться тільки власних жінок і шо люди скажуть.
- Анархічні. Терпіти не можуть будь яку владу. Окупаційну владу через тиждень змусять говорити державною і провести чесні вибори, які одразу оголосять фальсифікованими.
- Непередбачувані. У мирний час усі всіх звинувачують у роботі на ворога. Коли приходить ворог, то гуртом нищать його. У перервах гризуться за те, хто більший патріот))
- Незламні. Коли погано — плачуть, коли дуже погано — співають, коли повна срака — сміються!
P. S. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни……»
Ліна Костенко
Думаю, не помилюся, стверджуючи, що до війни в Кобеляках, та й по всій Україні, вистачало таких собі «фанатів» путіна. Швидше за все, їх вистачає і зараз.
Є така категорія людей, котрі розуміють лише силу і, водночас, воліють, аби усі їх проблеми вирішував хтось інший.
Тобто, щоб було, як у сусідній державі — єдиний незмінний і незамінний президент, котрий володіє монополією на істину і приймає єдино правильні рішення. І є величезна, просто шалена кількість грошей, за допомогою яких можна купити майже все, у тому числі і розум та совість цілого народу.
В Україні ж було, є, сподіваюся, і буде по-іншому.
У нас постійно змінюються президенти. Усі ми постійно всім незадоволені та готові вже завтра змістити владу, яку вчора обрали.
У нас немає залізобетонної президентської вертикалі влади. Натомість є потужне місцеве самоврядування.
У нас немає такої величезної кількості грошей, за які можна купити майже все.
Ми постійно живемо в стані кризи і стресу. І постійно сподіваємося виключно на себе, а не на ледве не міфологічного «дядю Вову», який усе знає і все порішає.
І ось уже півроку війни. І як виявилося, їх вічно живий, всезнаючий і всеуміючий фюрер ховається в бункері, а наш Президент ні на хвилину не полишав Київ. Навіть у перші дні війни, коли рашистські війська зайшли в місто.
А вічно незадоволені владою українці згуртувалися, як ніколи, в боротьбі проти ворога.
І ні за три дні, ні за три тижні, ні за три місяці, ні за півроку їх хвалена-перехвалена армія нічого не змогла зробити із нашою.
То ми ж таки — кращі. І наша система влади, система суспільного устрою, наша держава блискуче довели усьому світові, а передусім нам самим, своє право на існування.
Ну, а тим, хто й досі молиться на недофюрера, краще б зібрати манатки, сісти в їх «недожигулі» — та й гайда на болота.
