11 жовтня в Марківці, невеликому селі, що знаходиться на території Білицької громади, сталася трагедія. Людина вбила людину. Резонансу цій події додає той факт, що підозрюваний у вбивстві має священицький сан.
Потрібно одразу відзначити, що факт вбивства священнослужителем чоловіка, який виявився ще й керівником обласної громадської організації, викликав чималий розголос. Навколо нього одразу почали виникати чутки і домисли. Знайшлося місце і для недостовірної інформації, яка поширилася далеко за межі Полтавської області.
Прикро констатувати, але й редакція «ЕХО» в одному з повідомлень на сайті та в соцмережах використала неперевірену інформацію, яка виявилася недостовірною.
Так, у повідомленні під назвою «У Марківці військовий капелан застрелив людину» було написано: «Гість раніше мав неодноразові проблеми із законом і в кримінальних колах мав прізвисько Саша-таракан».
У редакції наразі немає підтверджень, що вбитий був фігурантом кримінальних справ. Тому цю інформацію прохаємо вважати недостовірною і спростовуємо її. Перепрошуємо за помилку в наших читачів та усіх зацікавлених осіб.
А тепер перейдемо до «сухих» фактів. 11 жовтня 60‑річний житель села Марківка Білицької громади із мисливської рушниці застрелив 63‑річного мешканця Новосанжарської громади. Куля потрапила жертві в ногу. Але чоловік помер від втрати крові.
Інтернет-видання «Полтавщина» у своїй публікації від 12 жовтня 2022 року повідомило: «На Полтавщині священик Кулічковський застрелив голову ГО «Народний контроль Полтавщини» Головню Олександра». Та назвало прізвища двох головних фігурантів гучної кримінальної справи. Це — священик із Марківки Дмитро Кулічковський та голова обласної громадської організації «Народний контроль Полтавщини» Олександр Головня.
Про останнього та мету його візиту в Марківку в той день редакції відомо мало. Різні джерела, у тому числі й офіційні, стверджують, що Головня приїхав до Кулічковського з метою «з’ясування стосунків». «Полтавщина» написала, що нібито у свій час Головня надав Кулічковському в користування автомобіль. Жителі Білицької громади припускають, що в Кулічковського вимагали повернути інший борг. Говорять, навіть картярський, що виник у сина священика.
Але все це — лише слова. По факту ж, конфлікт між Кулічковським та Головнею таки був. І завершився він тим, що священик взяв із дому мисливську рушницю і вистрілив у гостя. У результаті, той помер на місці від втрати крові.
Підозрюваного у вбивстві в той же день затримали поліцейські. Через кілька днів йому оголосили про підозру. А 14 жовтня Кобеляцький районний суд обрав йому запобіжний захід — два місяці тримання під вартою. Кулічковський був етапований до ізолятора тимчасового тримання.
Кримінальне провадження відкрите за ознаками частини першої статті 115 Кримінального кодексу України «Умисне вбивство». Санкція цієї статті передбачає дуже суворе покарання від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі.
Валив Леніна та стріляв у своєму будинку
Якщо про Олександра Головню редакції практично нічого не відомо, то Дмитро Кулічковський, не дивлячись на духовний сан, добре відомий як журналістам, так і широкому загалу в іншій іпостасі. Зокрема, він запам’ятався багатьма ексцентричними вчинками.
Так, у 2013 році він оголосив про те, що став жертвою нападу невстановлених осіб. За словами Кулічковського, на подвір’я будинку, в якому він проживає, підкинули кілька небезпечних предметів. Мова йде про невеликі, виготовлені кустарним способом, металеві «їжачки». Одним із них він поранив собі ногу.
Тоді Кулічковський говорив, що став жертвою переслідувань за свою громадянську позицію. Адже священик із самого початку був активістом Євромайдану, учасником численних мітингів у Києві та інших містах України.
Буквально через місяць, 28 січня 2014 року, Дмитро Кулічковський відзначився черговим ексцентричним вчинком. Він почав стріляти у власному будинку. Перед тим Дмитро Романович заявив, що його дім атакують «ті тушки». Поліцейські та керівник районної організації партії «Свобода» Іван Терновий, однопартійцем якого на той момент був Кулічковський, ніяких сторонніх осіб біля садиби священика не виявили. Натомість самі ледве не стали жертвами. Адже Кулічковський продовжував стріляти. Довелося навіть викликати підрозділ поліції спеціального призначення. Спецназівці готувалися штурмувати будівлю. Та, на щастя, до штурму справа не дійшла. Кулічковський через кілька годин умовлянь і перемовин таки вийшов із будинку і віддав зброю.
Ще через місяць, уже після повалення влади Януковича і перемоги Євромайдану, Кулічковський відзначився вчергове. Цього разу разом із групою приїжджих «свободівців» він взяв участь у неформальній декомунізації. Священик заліз на пам’ятник Леніну, що стояв у центрі Кобеляк, накинув на нього металевий трос і звалив погруддя згаданого політичного діяча.
Потім залишки Леніна дотягли до будівлі райдержадміністрації, де Кулічковський «добив» його молотом.
У перервах між всіма цими подіями Дмитро Кулічковський встиг збудувати в Кобеляках церкву Юрія Переможця. Будівлю храму неодноразово обмальовували образливими написами.
